Писанка – один із головних атрибутів найбільшого християнського свята Христового Воскресіння. Все більше дітей та дорослих цікавляться народними традиціями, вивчають історію писанки, її символіку та орнаментальну мову. Є такі сім`ї, які трепетно ставляться до традицій своїх предків, але на жаль у родині не було майстрів-писанкарів, тому вони мають величезне бажання навчитися мистецтву писанкарства, щоб кожного року писати ці великодні символи.
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» - вітаються християни у великодню пору, а коли хочуть додати адресне побажання співрозмовникові, кажуть: «Смачної паски». І направду, великодня паска, писанки, бабка – це тільки на перший погляд звичні атрибути Великодня, а насправді вони настільки місткі, що вартують окремої посутньої розмови. І якщо майстерки з писанкарства у цю пору, на щастя, доволі поширені, то великоднім обрядовим хлібам пощастило куди менше – адже це багатогодинний процес, який складно умістити у експрес-формат одноразового заняття.Наша установа у співпраці з пекарнею «NikoNova» та громадською організацією «Вишиваний дивотвір» відважилася на такий експеримент. Як відомо, очільник Буковинського центру культури і мистецтва, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк є не тільки глибоким дослідником хлібної культури українців, а й володіє традиційними практичними знаннями. Тож 10 квітня етнолог провів перформативний майстер-клас із покроковим коментуванням для професійних кондитерів, а також збирачів та популяризаторів буковинської традиції.
Якому сезону відповідають новорічні традиції? «Зимовому», - така відповідь першою спадає на думку, і якщо ми говоримо про сучасні календарні реалії – все так і є, новоріччя у нас припадає на січень. Але чи завжди було так однозначно? Вдумаймося, одна з найвідоміших щедрівок описує приліт ластівок, від села до села маланкарські коники століттями розігрують мотив сівби, та й знаменита купанка – ритуальне омивання учасників маланкарського дійства – взимку є доволі екстремальною (ніби вона перенесена з іншого сезону). А ще деякі з гуцульських старовинних різдвяних коляд описують…Великдень. А в одному із сіл на Новий рік старожили вносять гілку яблуні, які чомусь називають гілкою з бруньками, хоча які бруньки в січні? Отож, які загадки криються в семантичній канві традицій новоліття?
Одна з найпопулярніших тем, про котру часто питають відвідувачі Курсів української мови – шиболети, або ж мовні пастки. В чому секрет «паляниці» і чому це слово не можуть вимовити російськомовні? Як мова може бути щитом ідентичності та для чого вигадали мовні тести «свій-чужий»? Про все це відвідувачі мовних курсів спілкувалися з лекторкою – кандидаткою філологічних наук, завідувачкою науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва Іванною Стеф’юк.
Напередодні найбільшого християнського свята Світлого Христового Воскресіння у залі Центру відбулося відкриття персональної виставки творчих робіт майстринь народного мистецтва України, викладачок художніх відділень шкіл мистецтв Чернівецької області Марини Думітро та Олесі Труфин під символічною назвою «Відлуння Великодня». Викладачі прививають любов до мистецтва тим дітям, які бачать наш світ у яскравих кольорах, які бажають присвятити своє життя служінню прекрасному і втілювати свої творчі думки на папері чи полотні, або реалізовувати власні творчі амбіції в інших техніках образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.