15 червня з нагоди 82-річчя від дня народження Івана Миколайчука на Буковині відбулося пам’ятне вшанування видатного актора, кінорежисера. Розпочалися урочистості покладанням квітів до меморіальної дошки Івану Миколайчуку в місті Чернівці. А відтак у Культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука відбулася презентація книжки Валентини Короті-Ковальської «Пісенне древо Івана Миколайчука» (фольклористичні записи Івана Миколайчука буковинських пісень). На презентації були присутні поважні гості – учасниці тріо «Золоті ключі», народні артистки України Валентина Коротя-Ковальска та Ніна Матвієнко. Друга частина символічного дійства відбувалася у Чорториї – у музеї-садибі Івана Миколайчука. За концепцією це - спогадова мандрівка біографією Маестро (її провела наша співробітниця, кандидатка філологічних наук Іванна Стеф’юк). Інкрустували цю мандрівку музикою Мирослава Скорика (виконав артист Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Ігор Товт), зазвучали й легендарні пісні з репертуару «Золотих ключів (виконали народні артистки України Ніна Матвієнко та Валентина Ковальська), а також спогади та літературні інтерпретації. Так, завідувачка відділу мистецтв Чернівецької обласної універсальної бібліотеки Любов Шилюк зачитала листа «О, яка ти прекрасна, Чортория!». А провідна наукова співробітниця Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяна Мінаєва прочитала «Перерваний політ Білого Птаха».
Детальніше...Іван Миколайчук – український актор, режисер та сценарист увірвався в кінематограф у 60-х роках минулого століття і залишається зіркою донині. «Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон ХХ» – в цих та багатьох інших картинах ми бачимо Івана щирим, справжнім, надзвичайним. Кіно – це мистецтво фіксації часу та простору. Тому Миколайчук і всі його образи залишаються назавжди з нами.
Детальніше...14 червня в залі Буковинського центру культури і мистецтва відбулася нарада директорів мистецьких шкіл Чернівецької області. В області нараховується 55 закладів спеціалізованої мистецької освіти (26 музичних шкіл, 18 шкіл мистецтв та 11 художніх шкіл). На нараді були присутні 55 директорів мистецьких шкіл області. У роботі засідання взяли участь Юлія Грицку-Андрієш, заступниця начальника Чернівецької обласної військової адміністрації, Олена Боднар, начальниця управління культури Чернівецької ОВА, Оксана Палійчук, начальниця управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області, кандидатка педагогічних наук.
Детальніше...Кожен регіон має що сказати про переломні сорокові. І кожна національна спільнота на території України – також. Про те, як змінилися тогочасні традиції і про силу індивідуального вибору говорили слухачі Курсів української мови на перформативному занятті «Чорно-біла фотографія». Присутні почули про те, як українські повстанці відзначали Великдень, як змінилася традиція проводів до війська, що таке котильон, якими були сорокові роки для євреїв України та німців-колоністів, який досвід починання спочатку мали лемки на Луганщині, по-особливому звучав прочитаний повстанський щоденник Івана Онуфрака (Горліса), одного з останніх українських повстанців. Говорили й про українців за межами України – піонерів Канади, Аргентини, Бразилії. Про долю українців у трудових таборах Німеччини. Ділилися близькими родинними історіями та розмірковували над тим, які ж різні досвіди у кожного з нас – які ми різні і які свої.
Детальніше...Бринза (бринзя, бриндзі, бринзє) – спеціально засолений сир тривалого зберігання, один із основних продуктів вівчарства. Бринза належить до розсольних сирів і окрім української, притаманна також румунській, молдовській кухні та кухням балканських країн. В українську мову назва цієї страви прийшла з румунської мови, де brânză – назва будь-якого сиру, а не тільки розсільного засоленого. В інших мовах (польській, чеській, словацькій) це слово вживається на позначення саме солоного сиру, що вказує на похідне значення слова. Назва продукту «валашський сир» (румунський сир) згадується у портовому документі 1370 року, масове ж поширення цього смачного продукту припадає на 15-16 століття. Дослідники народної кухні зазначають, що при правильному засолюванні і зберіганні в дерев’яних бербеницях чи діжках гуцульська бринза має доволі великий термін продатності, хоч і виготовлена з молока. Тут має значення і коефіцієнт солі до загального обсягу продукту, і якість посудини, і температура. У добрій бербениці і належно засолена бринза може зберігатися рік і більше.
Детальніше...