Шлях вогню: витоки, символіка, значення

1 6Присутність вогню в українській традиційній культурі, вочевидь, така ж давня, як спочатку звичка, а згодом – незмінна норма видобувати і охороняти живий вогонь.

Ще у прадавні часи людина спочатку охороняє вогонь у лісі (спостерігаючи за стихією на відстані). Вона розуміє: ця сила може бути як руйнівною, так і корисною – для приготування їжі, відлякування дикого звіра тощо. У трипільські часи людина навчилася спілкуватися зі стихією – облаштовувати спочатку зовнішні центрові вогнища надворі, а згодом спорудивши піч всередині житла. До речі, цікавий для аналізу факт: як свідчать тогочасні артефакти, то духовний храм, житло і піч були практично однакової або дуже подібної форми, фактично піч є домашнім храмом вогню.

Детальніше...

Такий різний Великдень: кілька етнографічних спостережень у історичному зрізі

003-650x340«Цей Великдень буде не таким», - подібна теза зараз доволі активно транслюється через соціальні мережі та мас-медіа, популярними є й опитування «Чи святкуватимете Великдень». Власне, постановка питання зумовлена пандемією коронавірусу в країні, і через це направду вкрай ризиковано збиратися на багатолюдні богослужіння. Але освячення великодніх пасок – важлива складова української традиційної культури, то як же бути? Питання дражливе і риторичне, тож напрошується відразу кілька зіставлень.

Детальніше...

Чи відразу зерно стало хлібом: етнологічні розмисли

KutyaВідразу у кількох ключових обрядах натрапляємо на те, що каша (як правило, пшенична, рідше - ячмінна) є замінником або ще одним різновидом обрядового хліба. Перше, що спадає на думку – це різдвяна кутя. І найголовнішими складниками куті є зерно (символ врожаю), мед (символ життя, живої енергії) та мак (символ предківських душ). Горіхи, калина, родзинки та інші складники є додатковими. Це перша страва, яку споживають по ложечці за святвечірнім столом усі члени родини, а відтак господар підкидає одну ложку куті до стелі і загадує, чи добрим буде урожай. Валерій Войтович у праці «Українська міфологія» згадує, що раніше підкидали навіть не одну, а три перші ложки куті: «Першу ложку господар підкидав до стелі – «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!». Другу ложку підкидав, «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю – «щоб бджоли роїлися» [1, с.268]. Годував господар кутею і свою худібку, щоби вона добре плодилася і велася.

Детальніше...

Домашня благодать: церковці та хрести в домі людини

4"Домашні церковці" ˗ так незвично, на перший погляд, називається один із різновидів різьблених трійць, виготовлених заслуженим майстром народної творчості України Іваном Тереном. Митець пояснив: "Насправді такі трійці були традиційними не одне століття і пояснювалися потребою людини у щоденній молитві. Наприклад, літує гуцул на полонині. І не має він можливості спускатися звідти до рідної церкви - то бере з собою таку різьблену трійцю з дашком, яка є маленькою церковцею ніби, і образ бере, і вже він не сам". Семантично близькою є традиція спорудження домашніх каплиць як офіри Богові (в якомусь сенсі - та ж "домашня церковця").

Детальніше...

Солодке дерево, останнє дерево: Буковина зберегла унікальну традицію хлібної офіри

1 4«Коли відлітає душка з цего світа, то споряджають їй в дар все, з чим вона попрощатися має перед тим, як до Бога на отвіт стати»…Хлібне деревце розміром або як дитина, або як доросла людина. Солодке дерево, яке «проводжає» людину в останню дорогу, а потім його ділять – розбирають по гілочці як їстівну поману усі, хто прийшли прощатися з людиною. Десь деревце роздають спеціально дітям – аби не плакали. Аби збереглася та ще прадавня сила нашого предка: дивитися у вічі смерті з усмішкою… Деревце, пом, садочок, парастас…

Детальніше...