МАСКАРІ: ТІ, ЩО СТВОРЮЮТЬ ХАРАКТЕРИ МАЛАНКАРСЬКОГО ДІЙСТВА

Одна з головних інтриг стихії маланкування, або ж переберії – упізнають вас чи ні. Маска – це можливість на одну ніч буквально одягнути на себе інший образ чи характер, заховатися за ним або ж навпаки – маска стимулює проявлення таких рис, про які людина можливо і не підозрює. «Людина може вам і не відкритися. Але дайте їй маску – і вона скаже вам чисту правду», - написав свого часу О. Вайльд.

Частина персонажів (їх називають «Пани», «інтелігенція», «чиста Маланка») не ховають обличчя за масками. До таких образів належать Козак, Українка, Вулан, Букшандар, Маланка, Василько та ін. (залежно від території). Інша ж частина персонажів – Ведмідь, Дід, Пан та Пані, Чорт, Коза тощо обов’язково закривають обличчя маскою. Маска ця може бути хутряною, звіриною (виготовленою з хутра домашніх чи диких тварин), такі маски у Вашківцях називають мордами. Є і цікавий фразеологізм «вбратися в морду», тобто озвіріти. Інша група – маски з матерії (виготовляється у техніці пап’є-маше з просочених клеєм бинтів) та резинові, силіконові маски (вони підкреслено реалістичні).

ЯК І КОЛИ ВИПІКАЮТЬ ПАСКИ У БУКОВИНСЬКИХ РОЗТОКАХ

Паска — головний вид великоднього хліба, поширений по всій Україні. Паски подільські відрізняються від гуцульських, бессарабські — від слобожанських, але чимало в них і спільного. Традиційно господині печуть паски у Чистий четвер, бо у п’ятницю та суботу, найближчі передвеликодні дні, після винесення Плащаниці взагалі не годиться нічого робити. Це час молитви, жалоби і духовної підготовки до Воскресіння Христового. Особливо вірні традиціям люди не те що сокири чи ножиць, а й кухонного ножа не беруть до рук.

ВАШКІВЕЦЬКА ПЕРЕБЕРІЯ: СВІТ БУКОВИНСЬКОГО МЕНТАЛІТЕТУ

Тут маланкування називають не інакше як «Переберія» — тобто переодягання. Місто Вашківці — один із найяскравіших осередків новорічної традиції буковинського маланкування. Якщо деінде на Буковині фраза «Йдемо дивитися на Маланку» означає все дійство в комплексі з багатьма образами, то у Вашківцях уточнять: «Маланка в нас — то лиш один персонаж. Вона діє у Переберії». Отже, маланкування — узагальнений термін новорічної традиції перевтілення, яка існує практично по всій Буковині, а також на Прикарпатті та в інших регіонах. А Переберія — місцева назва у Вашківцях, яка доволі точно передає суть свята (переодягання на когось).

ВЕДМЕЖІ ТУРНІРИ У МАЛАНКАРСЬКОМУ ДІЙСТВІ: СЮЖЕТИ, ЯКІ НАШАРОВУЮТЬСЯ

Одна з найяскравіших новорічних традицій України – маланкування: на одну ніч юнаки перевтілюються у образи, цілком протилежні до їхніх реальних: у стихії маланкарського дійства хлопець приміряє на себе роль іншої статі (граючи образи жінок), приміряє роль людини іншого віку (образи Діда та Баби), може втілити людину іншої національності чи навіть «стати звіром» - перетворитися на одну ніч на Коня, Ведмедя чи Козу.

Один із центральних образів буковинської та покутської традицій маланкування є образ Ведмедя, або ж Урсу. Його образ створюється із масивного очеретяного або солом’яного костюма, на Буковині у Ведмедів можуть бути за плечима крила. Ритуальне призначення Ведмедя – боротися. Колективи Ведмедів з різних кутків села сходяться у поєдинку, який є демонстрацією сили та вивільненням енергії. На Покутті осередком ведмежих турнірів, які називаються «бо́рінка» , є село Белелуя, на Буковині особливо виразними є Ведмеді в селищі Красноїльськ та в місті Вашківці.