Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції // Матеріали ІІІ Міжнародного конгресу (4–6 листопада 2015 р., м. Полтава): зб. наук. пр. Кн. 2. / [упоряд. і відп. ред. проф. Є. А. Антонович, В. П. Титаренко]. – По

etnodyzajnМатеріали наукового збірника тематично охоплюють два розділи – «Етнодизайн-освіта: історія, теорія та методика навчання» й «Етнодизайн: естетико-культурологічні виміри», в яких розкрито естетико-культурологічні виміри етнодизайну, а також актуальні проблеми етнодизайн-освіти (історія, теорія та методика навчання). До числа майже сотні представлених статей належать й наукові дослідження буковинців, зокрема М. Шкрібляка, Н.Гатеж, М.Жаворонкової.

У науковій розвідці М. Шкрібляка йдеться про малодосліджене знаково-символічне орнаментальне письмо та художньо-стилістичні особливості буковинських рушників-переміток. Автор простежує історію побутування українських наміток (переміток), їх регіональні особливості та найменування. Окремо розкриває семантику кольорів буковинських рушників-переміток, детально характеризує своєрідність знаків і символів на них та орнаментальні риси традиційного жіночого головного убору. Цю ж тему розвинула і М.Жаворонкова. У своїй статті дослідниця на прикладі буковинських рушників-переміток з колекції М. Шкрібляка умовно їх класифікувала й створила таблицю за локальними особливостями орнаментики таких виробів, зокрема за чотирма етнографічними зонами (Буковинське Покуття, Буковинська Наддністрянщина, Буковинське Підгір’я, Буковинська Гуцульщина). У процесі наукового опрацювання цієї теми, М.Жаворонкова виконала й практичну частину роботи: на основі оригінальних переміток виготовила мініатюри буковинських зразків.

Н.Гатеж у статті «Формування естетичної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва» зосереджує увагу на вихованні естетичної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва та аналізує зміст понять «естетична культура» й «естетичне виховання».

Канюк Сергій. Твори: оповідання, новели, ескізи, повість, поезії/[упорядкув. Ольги Меленчук].–Чернівці: Букрек, 2020.–264 с.

tvoryЦе перше окреме видання художньої спадщини Сергія Канюка (1880-1945), уродженця села Хлівище, що на Буковині, відомого громадсько-політичного діяча, педагога і публіциста, котрий від 1922 року проживав і працював на підрадянській Україні, у 1930-ті був безпідставно репресований більшовицькою владою, засланий до Сибіру, де його життя обірвалося в 1945 році. Несправедливо забуте та до кінця не поціноване ім’я талановитого буковинського письменника нині, у рік 75-ліття від його смерті й 140-ліття від дня народження, у вигляді упорядкованої збірки прозових творів заново повертається в українське письменство.

До книги увійшли різножанрові твори (поезії, оповідання, новели, ескізи, повість) – як раніше не друковані, так і ті, що розпорошені по галицько-буковинській періодиці початку ХХ століття. Вони, особливо новелістика, зберігаючи своє художньо-пізнавальне значення, розширюють і поглиблюють картину літературного процесу того часу на західноукраїнських землях і спроможні зацікавити читачів ХХІ століття, котрим ця книга адресується.

Збірка творів С. Канюка побудована за хронологічним принципом та містить художні твори, датовані 1900 – 1920 рр. Упорядницею, авторкою передмови та приміток є кандидат філологічних наук, методист Буковинського центру культури і мистецтва Ольга Меленчук. У вступному слові «Зосталося найголовніше – твори Сергія Канюка» дослідниця простежила віхи життя і творчості С. Канюка, сина відомої на Буковині народної поетеси Зиновії Канюк, яка, крім того, доводилася рідною бабусею художника Корнила Дзержика. Акцентовано, що цей факт встановив відомий буковинський етнограф, збирач старожитностей, мистецтвознавець та майстер лозоплетіння Іван Снігур, якому пощастило бути знайомим з художником та зробити записи їхніх розмов. У передмові детально проаналізовано художні твори С. Канюка, акцентовано на їх проблемно-тематичному та жанрово-стильових особливостях.

Наприкінці збірки міститься післямова доктора філологічних наук, професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Богдана Мельничуката бібліографічний додаток. Видання ілюстроване фотографіями, які унаочнюють важливі етапи життя і творчості С.Канюка.

Кращий твір року – 2015. Всеукраїнський мистецький проект-конкурс народного мистецтва / [автор. – упоряд.: Є. Шевченко, В. Корнієнко]. – К.: Народні джерела, 2015. – 136 с.

kras4yj-tvir-roku-2015-narodne-mystectvoУ мистецькому альбомі зібрано найкращі твори різних видів і жанрів народного мистецтва – бісеронанизування, витинанки, гончарства, декоративного малювання, дерев’яної скульптури, кераміки, килимарства лялькарства, народного вбрання, народного малярства, писанкарства, плетіння з природних матеріалів, різьблення по дереву, ткацтва, художньої вишивки, художньої обробки металу ті шкіри, представлені на конкурсі народного мистецтва «Кращий твір року» (2015), в якому взяли участь 478 майстри з 23 областей України, а також АР Крим. Завдяки цьому виданню можна познайомитися з мистецькими творами як сучасних українських народних майстрів, так і з мистецькою спадщиною ХІХ – ХХ століття.

Вперше тут представлено світлини колекції писанок, зібраної у другій половині ХХ ст. дослідником буковинського народного мистецтва з Виженки на Вижниччині Михайлом Фірчуком у селах Буковинської Гуцульщини, Буковинського Підгір’я, Придністров’я та на Івано-Франківщині. А також вміщено статтю «Писанковий світ Михайла Фірчука» заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка.

Серед репрезентованих робіт чільне місце посідають мистецькі витвори буковинських народних майстрів. Зокрема у жанрі народного малярства представлена ікона на склі «Нев’янучий цвіт» Альони Беженар; у розділі «Витинанка значаться «Трипільські мотиви» Василя Беженаря; килимарство презентує Вікторія Зізік. Чимало робіт буковинців вміщено у розділах: «Дерев’яна скульптура, художнє дереворізьблення», зокрема Дмитра Курика, Ірини Григоряк, Федора Чев’юка, Степана Сопіта, Володимира Ворончака, Івана Зварича, Богдана Цицака, Олександра Марковського, Богдана Кришки, Пантелія Різака, Володимира Запорожця, Владислава Костіва); «Плетіння, народне вбрання» (Марія Жиряда (жіночий стрій – сорочка, горбатка, крайка), Оксана Мороз (блуза жіноча), Галина Дженикай (сорочка жіноча), Наталія Березовська (сорочка жіноча), Марія Манчуленко (сорочка чоловіча), Руслана Трач (сорочка чоловіча), Діана Новак (сорочка чоловіча), Микола Шкрібляк (сорочка чоловіча), Дарія Стасюк (сорочка чоловіча), Марина Задорожна (купон сорочки чоловічої), Альона Гулей (купон сорочки чоловічої), Тетяна Морар (сорочка чоловіча); «Художня вишивка, художнє ткацтво» (рушникові вироби Настасії Марусик, Михайла Покиданця, Катерини Полянчук та Марії Василькевич, запаска Мирослави Жаворонкової, фрагмент опинки Наталії Андрицуляк, обрус Людмили Сідор);«Бісеронанизування» (гердани Миколи Новак, Ольга Денисової, силянки, лучка Надії Остапченко, Лідії Остапченко, Яни Остапенко, криза Ганни Ватаманюк, пояс, криза Настасії Марусик); «Плетіння» (Сільва Боднарюк); «Лялькарство» (Оксана Двірна), «Писанкарство» (Інна Сумаряк-Григорак); «Вироби в різних техніках народного мистецтва» (черес Манолія Тирона, топірець Івана Поп’юка) тощо.

Меленчук О.В. У мистецькому різнобарв’ї. Тарас Шевченко в образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві Буковини: науково-популярний нарис/О.В.Меленчук.–Чернівці: Букрек,2016.–148 с.

U-mysteckomu-riznobarviУ книзі вперше узагальнено здобутки у галузі буковинської мистецької шевченкіани з її півторастолітньою історією. Увагу приділено двом аспектам: відображення шевченківської тематики в образотворчому та різних видах декоративно-прикладного мистецтва (ткацтві, вишивці, різьбленні по дереву, кераміці, декоративному розписі тощо). Простежено шевченківські мотиви у творчості відомих професійних художників і народних умільців краю кінця ХІХ – початку ХХІ століття, зосібна Юстина Пігуляка, Миколи Івасюка, Пантелеймона Видинівського, Євзебія Ліпецького, Корнелія Дзержика, Домки Ботушанської, Палія Чорногуза, Леона Копельмана, Ірини Беклемішевої та ін.

Окремо акцентовано на графіці та скульптурі. Вагомий внесок у розвиток екслібрисної шевченкіани на Буковині зробив відомий український художник і графік Орест Криворучко, в колекції якого налічується більше 400 авторських екслібрисів, що відтворюють життя і творчість Т. Шевченка та унікальними є твори видатного майстра книжкової графіки і малярства Івана Балана, які помітно збагачують та розширюють буковинську шевченкіану в екслібрисах.

Відтворення образу Т. Шевченка також детально простежено в монументальній скульптурі, представленій великими і малими формами. З’ясовано, що буковинська скульптурна шевченкіана бере витоки від початку ХХ століття й презентована мистецькими творами Михайла Гаврилка, Опанаса Шевчукевича, Миколи Ісопенка, Володимира Римаря, Івана Салевича та ін.

У вишивці, ткацтві, різьбі по дереву до образу Т. Шевченка апелювали як видатні майстри, так і самодіяльні мистці з різних куточків Буковини, зокрема Георгій Гарас, Олена Гасюк, Марія Гудима, Фрозина Гулей, Аделія Завадюк, Марія Іванюк, Василина Коліщук, Марія Клим, Параска Клим, Марія Ковалюк, Василина Коліщук, Вікторія Леко, Вікторія Новосівська, Михайло Покиданець, Зоя Давиденко, Валентина Нікуліна-Холоменюк, Олена Француз, Вікторія Китайгородська, Тарас Герцюк, Василь Шевчук, Ярослав Пасічанський та ін. Наголошено на особливостях формування творчого доробку кожного з митців та визначено місце і роль Т. Шевченка у національно-культурному житті Буковини кінця ХІХ – початку ХХІ століття.

Детальніше...

Олещук І., Шкрібляк М. Гуцульський ліжник: дискурс через віки. Науково-експедиційні нариси / І. І. Олещук, М. М. Шкрібляк. – Чернівці : Друк Арт, 2018. – 79 с.

huculskyj-lijnyk-dyskursУ праці комплексно досліджено основні етапи становлення та розвитку гуцульського ліжникарства з широким оглядом трьох основних осередків: косівського, рахівського і путильського. Вперше охарактеризовано власне буковинський ліжник та акцентовано на його особливостях: технології виготовлення, орнаментальних композиціях, колористиці, символіці та духовному значенні.

Автори Микола Шкрібляк та Іванна Олещук спиралися не тільки на авторитетні наукові джерела з поданим точним їх описом у кінці видання, а й послуговувалися зібраною інформацією та матеріалами з власних науково-дослідних експедицій, які проводилися на Путильщині, завдяки чому вдалося не тільки відшукати тих, хто пам’ятає і добре знає процес виготовлення ліжників (а це сімнадцять респондентів, список яких подається у книзі), а також виявити унікальні зразки традиційних буковинських ліжників. До того ж у виданні згадуються імена народних майстринь Путильщини, які виготовляли ліжники в домашніх умовах.Автори книжки намагалися привернути увагу та показати унікальність власне буковинського ліжника, підкреслюючи його автентичність.

Окрасою видання є цікаві літературно-художні матеріали: прислів’я та приказки про вівцю, народні співанки, висловлювання про ліжник і ліжникарство відомих українських майстрів слова та мистецтва (В. Китайгородська, О. Шкрібляк-Прокоп’юк, В. Герасим’юк, Л. Тугай, В. Нагірний, І. Стеф’юк), короткий словничок ліжникарської лексики. Вміщено також неповторну, із сорока восьми строф – співанку-хроніку про ліжник відомої майстрині із Яворова Косівського району Івано-Франківської області – Ольги Прокоп’юк-Шкрібляк.

Окрім текстової частини, велику цінність являє ілюстративний матеріал – архівні та сучасні світлини, які увиразнюють та доповнюють науково-теоретичний аспект книги.