Повернутися у рідну хату, якої давно немає; пройтися селом, у якому не бував роками; почепити на ялинку прикрасу, створену за майже втраченою технологією, або ж просто заспівати гарну колядку та намалювати на полотні різдвяні мрії. Саме так описують свої враження учасники онлайн-етнопроєкту «Буковинське Різдво». Люди кажуть, що мали унікальну можливість подумки побувати у минулому, знову прожити емоції, які відчували, колядуючи під вікнами своїх сусідів, що залишилися десь у далекому дитинстві. Зрештою проєкт просто подарував усім багато тепла, затишок і трішечки різдвяних чарів, яких іноді бракує у нашому, насиченому клопотами, буденному житті.
Проєкт був втілений у життя з ініціативи Буковинського центру культури і мистецтва, зокрема його керівника, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка. У мережі Фейсбук була створена сторінка, де впродовж 92 днів, від 28 листопада 2020 року і до 28 лютого 2021-го, щоденно виставлялися тематично різнопланові матеріали (загалом 92 публікації).
Насправді починалося все з того, що народилася ідея створити онлайн-проєкт, оскільки час диктував свої умови. Але проєкт, який би об’єднав людей різних сфер, котрі причетні до святкування Різдва. Тобто це люди, які колядують, щедрують, віншують, створюють святкові прикраси та подарунки, знаються на традиційній кухні. Крім того, дуже хотілося почути та оприлюднити особливі історії, зокрема про те, як колись святкували Різдво та що людям найбільше запам’яталося з тих часів. Відтак ми отримали просто унікальні розповіді, а також записали неймовірно чуттєві спогади про Різдво трьох репресованих радянською владою буковинок.
Але розпочали ми з рубрики, яка була дуже важливою. У ній – розповіді про етнографічні особливості святкування Різдва. Було створено й рубрику «Буковинське коло Коляди», до якого долучилася величезна кількість людей не тільки з Буковини, а й з усієї України.
Згодом виникла ідея започаткувати ще одну рубрику «Мистецька палітра Буковинського Різдва». Таким чином нам вдалося створити унікальний продукт, який залишається у душі, серці та пам’яті людей, - розповідає Микола Шкрібляк.
Усього в рамках проєкту було створено вісім рубрик: «Етнографічні роздуми до проєкту», «Колядування і віншування» (відео майстер-класів), «Народні прикраси, іграшки» (відео майстер-класів), «Святкова кухня» (відеосмакота), «Різдвяні історії» (відеосюжети), «Мистецька палітра Буковинського Різдва» (візії художників), «Етно-ялинка Буковинського центру культури і мистецтва», «Файні колядники у нас». Усі матеріали об’єднали Буковинським колом Коляди.
До онлайн-етнопроєкту «Буковинське Різдво» долучилися 46 учасників, серед них: народні майстри, співаки, працівники культури, народні аматорські колективи, громадські діячі, художники, кухарі тощо. 16 грудня 2021 року вони були нагороджені дипломами Буковинського центру культури і мистецтва та отримали на згадку оригінальні подарунки – полотняні тайстри з вишитим логотипом проєкту.
Як зазначив заслужений майстер народної творчості України Дмитро Курик, проєкт має велику просвітницьку місію, оскільки розповідає про багатьох митців, а також він покликаний зберігати та розвивати наші традиції.
- Проєкт дуже цікавий, повчальний, пізнавальний, тому що від Бессарабії до Карпат та Гуцульщини ми знаємо надто мало майстрів. Ми дуже мало спілкуємося. Зараз багатьох майстрів уже немає, залишилися одиниці, які бережуть прадавні ремесла. Такі проєкти потрібно реалізовувати ще й тому, що вони засвідчують: і сьогодні є молоді майстри, які продовжують традиції, на Буковині народне мистецтво живе, - переконаний Дмитро Курик.
Наталія Вятковська під час проєкту готувала усі 12 традиційних страв Святвечора. Вона розповідає, що «Буковинське Різдво» підштовхнуло її до участі в інших заходах, які популяризують буковинську гуцульську кухню та культуру.
- Такі проєкти надзвичайно потрібні, тому що ми вміємо готувати, вміємо підтримувати традиції, але мало хто вміє їх популяризувати. І тому все це потрібно доносити до ширшого кола людей, розповідати і, звичайно, пишатися тим, що у нас на Буковині дуже гарні звичаї, традиції і талановиті та працьовиті люди, - каже жінка.
На думку Наталії Вятковської, у традиційній гуцульській кухні присутній дух та сила предків, які передаються разом з, на перший погляд, простими стравами, що не містять надто багато інгредієнтів, але водночас є надзвичайно корисними.
«Неймовірно красивий та не до кінця розгаданий», - так висловилися про онлайн-етнопроєкт «Буковинське Різдво» його учасники, народні артисти України Оксана Савчук та Іван Кавацюк.
Дуже дякую організаторам за те, що започаткували цю справу. Це своєрідне повернення у дитинство, повернення у наші різдвяні концерти. Ми ще у далекі 90-ті роки, уже минулого століття, все це виносили на сцену. Ці перші кроки, які тоді робили, вражали до глибини душі, тому що бачили, як люди в колядці ставали прекрасними у своїх традиціях, просто піднімалися до неба і єдналися тоді небо й земля. Так само у проєкті учасники об’єдналися в любові до Бога. Всі згадали рідну хату, давні традиції, свою матусю, татуся, своїх рідних. Не зважаючи на карантин, це було так близько. Неймовірне єднання! Ми відстежували кожну історію. Всім дуже дякуємо за таку натхненну працю. І нехай світлі проєкти надалі продовжуються у Буковинському центрі культури і мистецтва, - побажала Оксана Савчук.
Проєкт прославляє українські традиції, розповіла пані Марія Шевчук. Вона живе на березі Дністра, у селі Прилипче, що розташоване на межі Буковини й Тернопільщини. І саме за давнім тамтешнім рецептом жінка готувала свій борщ з «писаними фасулями», який подають на стіл у Святвечір.
- Густенький, з червоних «писаних фасуль», з домашнім тістом. Жодна різдвяна вечеря у нас не обходилася без цієї страви – борщ з пампушками. Ми стараємося підтримувати нашу культуру, традиції своїх батьків, дідів, прадідів, - розповідає пані Марія.
А от для письменниці Оксани Драчковської проєкт «Буковинське Різдво» став чудовою нагодою розповісти про свою п’єсу «Різдво» та у спогадах повернутися в дитинство, де це свято мало особливе значення. Вона була першою учасницею та відкривала проєкт.
- Завжди приємно говорити про Різдво, тому що для мене це свято номер один, з дитинства. Можливо тому, що я люблю зиму, можливо тому, що у мене вдома завжди гарно святкувалося Різдво. Моя мама – галичанка і вона зберегла ті українські галицькі традиції. Наше Різдво завжди трішки відрізнялося від того, як його святкували сусіди чи знайомі. Всі навколо буковинці, а в нас галицьке Різдво, - пригадує письменниця.
Сам проєкт Оксана Драчковська вважає грандіозним.
- На жаль, у мене був такий момент, що Фейсбук трішки «надурив» з цим, хоч я і підписалася на сторінку. Мені чомусь не висвітлювалися оновлення, а потім, в один день, я просто зайшла на сторінку і побачила там такі скарби! І те все підряд переглядала. Вважаю, що ця експедиційно-дослідницька діяльність, яку проводять співробітники Буковинського центру – це просто супер робота, - розповідає Оксана Драчковська.
Почути враження про проєкт інших учасників ви зможете уже незабаром у наших відеозамальовках. Ну, а поки-що додамо: люди залишили під нашими публікаціями більше трьохсот відгуків, статті та відео набрали майже п’ять тисяч вподобайок та були поширені у мережі 2560 разів. Аудиторія онлайн-етнопроєкту склала майже 150 тисяч поціновувачів. Дякуємо, що були з нами!