Ви потрапляєте на гуцульське традиційне весілля. Кнєзь і кнєгиня, тобто молодий з молодою – у щедро вишитих сорочках, в багатих кептарях, але увагу привертає ще дещо: у молодої чільце (головний убір) – практично увесь блискучий, розшитий пайєтками, лелітками. Подібними пайєтками розшита і баршівка чи крисаня (капелюх) її обранця. Навіщо стільки блиску? «Би відбиваласи гет лиха думка і зле око», - скажуть вам на Путильщині.

Якщо ми говоримо про традиційний побут селянина ХІХ-ХХ століття – передусім, маємо на увазі почергову зміну видів трудової діяльності, адже робота – визначальна складова способу життя людини. І якщо спробувати покласифікувати, з якими типами робіт традиційно мала справу людина упродовж свого віку, то передусім виокремимо щоденну працю (догляд за худобою, робота в полі, прибирання, приготування їжі тощо), найману чи кріпосну працю (наприклад, робота на пана) і добровільну колективну працю. В цій невеличкій етнографічній розвідці хотілося би зупинитися на третьому виді робіт.

На Буковині, як і в Україні загалом, добровільне об’єднання заради виконання великого об’єму робіт має кілька видів. Громада могла об’єднувати свої трудові ресурси для таких видів робіт, які одній родині не під силу чи займуть увесь її час (мастити хату, дерти пір’я, «брати збіжє», «лупити курудзи»). Саме слово «клака» - молдавського походження, і в одних населених пунктах це абсолютний синонім до слова «толока», а в інших клакою називають жіночі толоки – тобто коли жінки сходяться дерти коноплі, дерти пір’я, виготовляти свічки, вибілювати полотно тощо.

Колектив Буковинського центру культури і мистецтва з глибоким сумом повідомляє, що на 72-му році життя відійшла у вічність людина-легенда, багаторічна очільниця правління обласного відділення Українського фонду культури, заслужений працівник культури України Валентина Костянтинівна Діаковська.

Слово «заслужений» чи не найкраще підходить для характеристики її творчої діяльності, адже усе своє життя Валентина Костянтинівна присвятила служінню своєму народові та розвитку національної культури. Вона дала справжню путівку у мистецьке життя багатьом творчим особистостям, які прославляли та продовжують прославляти по світах наш буковинський край. Розділяємо біль тяжкої втрати з рідними, близькими та однодумцями Валентини Костянтинівни.

Нам 80.

Перформанс, котрий за своєю сутністю максимально дозволяє діалог глядача і актора, якнайкраще, на наш погляд, дозволяє відобразити багатопланові культурно-мистецькі теми. Наприклад – творчий характер письменника чи долю окремого твору. Тут хотілося б пригадати два таких заходи (на перший погляд – дуже різних). Обидва вони – ювілейні. Перший - приурочений 155-ти річчю від дня народження видатної буковинки – Ольги Кобилянської. Другий - присвячений 25-ти річчю Незалежності України.