(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво")
Запис сьомий
Аби сприйняти полотно не просто як сировину, а як витвір, передусім потрібно чітко уявити його багатоетапний процес виготовлення. У такі зимові дні та й вечори, як сьогоднішні, під затишними стріхами Буковини і Поділля, Гуцулії і Слобожанщини народжувалося біле, як світ, полотно. Звичайно, народжувалося не відразу, бо проходило довгий шлях від обробки пряжі до самого процесу ткання, можна сказати навіть більше – полотно проживає ціле життя, доки стане чиєюсь сорочкою чи наміткою.
По-особливому готували прядиво для рушникового полотна. Ось, до прикладу жителька села Шепіт Вижницького району Ганна Пуршега (1928 р.н.) розповідає: «Прєдиво, шо мітилоси на рушник, сієли густо межами, аби той рушник крашше беріг на межі з злом. Колис ми вимикали прєдиво, складали корінцєми у горшьок, би статки велиси. Єк висихало – замочували у ріці на великій глибині, обвʼєзували курмеєм до дерева, би не узєла вода, через три-штири дни вибирала, мила від глимею, несла до хати, клала пид плит, би маласи при кожнім случаї опора. Витак збивали сухе баталевом, терли на терлиці, чісали гребінками. На гребінках лішєлоси бучі, вичісувалоси повісмо. Бучі прєлоси на грубші рушники, до кулеші, а з повісма – тонкі» (транскрипція запису розшифрована за експедиційною хрестоматією «Буковинські говірки», укладачі Наталія Руснак, Ніна Гуйванюк та Валентина Бузинська).
Детальніше...«Методика викладання та удосконалення гри на народних інструментах в музичних школах та школах мистецтв», - такою була тема дистанційного навчання та підвищення кваліфікації викладачів класу народних інструментів музичних шкіл та шкіл мистецтв області, яке відбувалося з 25 жовтня по 4 грудня.
До роботи курсів були запрошені викладачі мистецьких закладів області та відомі музиканти України. Один з них - Дмитро Губ’як, доцент кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, композитор, член Національної спілки кобзарів України, заслужений артист України. Пізнавальною і цікавою була відеолекція на тему: «Новітні технології та матеріали у проектуванні та виготовленні нових моделей бандур». Крім того, слухачі дізналися і про те, що пан Дмитро не лише досліджує та популяризує бандурне мистецтво, а й проєктує унікальні бандури, аналогів яким нема у всьому світі. Дитячі бандури, спроєктовані ним, менші та легші за існуючі нині аналоги, а про його бандуру, яку він розробив з карбону писали журналісти зі всієї України та її межами.
Детальніше...(мистецька палітра «Буковинського Різдва»)
Із творчого доробку – (вибране перше).
Іван Балан – відомий буковинський художник, колекціонер старожитностей, заслужений художник України, член Національної спілки художників України. Народився 1941 року в селі Стрілківці Борщівського району на Тернопіллі. У 1975 р. закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Активний учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок та конкурсів.
У творчому доробку художника живописні та графічні твори – пейзажі, натюрморти, сюжетно-тематичні композиції, ікони, екслібриси, плакати, ілюстрації, емблеми, логотипи, листівки.
Різдвяна тематика митця з акцентом на етнокультуру найкраще відображена у жанрі вітальної листівки «перфеліче». Їхніми сюжетами є колядники, Богородиця з маленьким Ісусом, церква, Вифлеємська зірка та різдвяна вечеря. Твори Івана Балана виконані у техніці лінориту, автоцинкографії, туші з підмальовками аквареллю. Не менш цікаві й живописні роботи: сільські, міські пейзажі та сюжетні композиції. Етнічні мотиви художника розкривають суть традиційної буковинської культури з її народними звичаями, обрядами та віруваннями.
P.S. 1-16 репродукції – вітальні листівки «перфеліче», інші твори – живописні.
Детальніше...(майстер-клас онлайн-етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Колядування, віншування (відео перше).
У холодні грудневі дні, а особливо вечори, за давньою традицією й досі в наших буковинських селах збираються ватаги хлопців і дівчат, які підуть у різдвяні свята від хати до хати віншувати господарів з народженням Спасителя роду людського.
Для декого підготовка тривала довго: вибирали нові колядки (аби не такі, як торік), продумували віншування, обговорювали деталі народних строїв, виготовляли або підрихтовували різдвяну атрибутику – звізди (зірки), дзвоники, вертепи, шопки, церковці, які зазвичай світилися ще й рухалися. У дорослих, аби піти в колядники було ще більше приємних клопотів: насамперед гарно і злагоджено навчитись колядувати, ретельно продумати колядницьку ходу від церкви на Різдво й до кожної оселі, узгодити певні правила поведінки, зібрані кошти «обернути» на добрі справи для церкви та громади, частину залишити на спільну розколяду після Йордана.
Детальніше...Презентуємо онлайн-виставку творчих робіт учнів художніх шкіл та шкіл мистецтв Чернівецької області «Барвистий краєвид Буковинського краю». На виставці представлені творчі роботи 195-ти учнів з 16-ти мистецьких шкіл. Роботи виконані під час карантину, а кожен юний художник зобразив на полотні частинку свого рідного краю. В експозиції виставки - 262 живописні та графічні твори.
Більшість творів виконані акварельними та гуашевими фарбами протягом 2020 року, починаючи з лютого під керівництвом своїх викладачів. Ці роботи - навчальні завдання, мета яких - розширення діапазону композиційного мислення та знань художніх технік. Учнівським роботам притаманна гармонія кольорів, побудова просторової композиції та пізнання навколишнього світу.
Детальніше...