90 років від дня народження Андрія Кушніренка

       Серед корифеїв-митців, які відійшли у засвіти, 17 жовтня виповнюється 90 років від дня народження українського композитора, відомого хорового диригента, фольклориста, педагога, громадсько-культурного діяча, народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв України, члена-кореспондента Національної академії мистецтв України, професора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича, Почесного громадянина Чернівців – Андрія Кушніренка.

Ім'я Андрія Кушніренка на ниві рідної музично-хорової культури визначила його як найкращого хорового диригента поряд з іменами А.Авдієвського, Є. Савчука, П.Муравського, ВІконника.

Буковинські каруківки. Призабута техніка декорування великодніх яєць

У кожній родині на свято Христового Воскресіння в кошику і на столі милують зір, втішають душу писанки, створені зазвичай в родині, або придбані у народних майстринь. Найбільше цей символ Великодня в Україні створюється традиційною восковою технікою, інколи можна побачити крашанки (галунки), крапанки (капанки), дряпанки (драпанки, шкробанки, шкрябанки), мальованки, бісерки (викладені по теплому воску), з використанням різноманітних технік декорування – зернівки, соломкою, керамічні, дерев’яні (різьбленні, розписані, з випалюванням), зі скла, вишиті, в’язані тощо. Тільки в Євдокії Візнюк в селі Кам’янка на Глибоччині в буковинському краї на Великдень ви побачите унікальні за технікою декорування писанки – каруківки. Майстриня чи не єдина в Україні освоїла цю прадавню традицію, зберігає та розвиває її. Хоча ще в дитинстві з п’яти років Євдокія Дмитрівна, як і багато дівчат в її селі, навчалася писати писанки восковою технікою з характерними орнаментами Буковинського Підгір’я, де сплелися дивним чином народні традиції ремесел українців та румунів.

Писанкові композиції Василя Беженаря в дизайні сучасного інтер’єру

Буковина – це край, який з давніх-давен славиться багатством народних традицій. З мистецтвом писанкарства пов’язано чимало легенд, повір’їв, звичаїв, обрядів, які виникли ще в дохристиянські часи. Під впливом часу вони змінювалися, а з прийняттям християнства набули нових смислів, пов’язаних з найвеличнішим святом Воскресіння Христового. Активно популяризує писанкарство знаний майстер народного мистецтва, художник Василь Беженар. Народний майстер з Чернівців відроджує традиційну техніку воскового розпису буковинських писанок за зразками колекції Чернівецького обласного художнього музею, приватної колекції заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка та відомих майстринь краю. Він навчає цьому мистецтву своїх донечок Єлизавету і Тетяну, викладачів, учнів, студентів різних навчальних закладів, молодь, людей поважного віку. Неодноразово Василь Беженар був головою журі конкурсів дитячих писанок. У 2017 році відбулася шоста персональна виставка «Буковинські мотиви» у Музеї писанкового розпису в Коломиї, де він презентував свої писанки за народними мотивами. Після виставки більшість робіт майстра залишилася у колекції цього музею.

Іпостасі жіноцтва на полотнах Анатолія Житарюка

У всі часи жінка займала чільне місце у суспільстві. Митці завжди оспівували жіночий ідеал краси у творах живопису, графіки і скульптури. І один з небагатьох відомих буковинських художників, який кодує багатогранність краси жіночого тіла у своїх роботах – Анатолій Житарюк.

«Про святе і грішне» – така промовиста назва персональної виставки художника, яка відкрилася 17 березня цього року в Чернівецькому обласному художньому музеї. Експозиція складається із 42-х робіт. Мистецькі твори автора, виконанні в пастельних і акрилових техніках, зачарували відвідувачів імпрези неймовірно-пульсуючою енергією палітри кольорів, модифікацією образів жінок, постановкою натюрмортів та красою природи.

Анатолій Житарюк упродовж всього свого творчого шляху змальовує жінку в трьох іпостасях: Богиня, Наречена, Мати. Тим самим він визначає важливе місце образу жінки у формуванні національної свідомості на сучасному етапі.

Образ «Богині». Інтерпретація семантики жіночих зображень беззаперечно ґрунтується на міфологічному світогляді античної культури. Головним фруктом на картинах «І нічого тут не вдієш» та «Святе і грішне» бачимо яблуко – міфічний символ, що має різне, часом суперечливе значення: родючість, кохання, знання, мудрість, спокусу, облуду і смерть. Цей фрукт – заборонений плід Золотого Віку. Яблуко також – символ найпопулярнішого образу в мистецтві Афродіти (Венери). Власне символічне значення мають інші фрукти: груші та вишні. Плоди цих дерев символізують безсмертя і є плодами дерева життя, тобто світового дерева. Груші – священні, присвячені трьом богиням: Гері, Афродіті та Помоні. Плоди вишні – символ любові, краси та мужності. Надкушені фрукти мають протилежне значення: розлуку, спокусу, зраду, сутичку і смерть.