Колектив Буковинського центру культури і мистецтва щиро вітає знаного хореографа, людину незгасаючого ентузіазму та великих прагнень Івана Хащового з  ювілеєм!

Усе життя Івана Євгеновича - справжній танець, витканий із пластики, ритму, енергії й натхнення. Ви — хореограф із великої літери, людина, чия праця залишила глибокий слід у серцях багатьох поколінь. Нехай Терпсіхора й надалі веде Вас стежками творчості, дарує натхнення, сили та жагу до нових звершень!

Бажаємо Вам, щоб у кожному русі, в кожній постановці продовжували звучати Ваші емоції, темперамент і безмежна любов до мистецтва. Щоб краса, якою Ви щедро ділитеся із людьми, поверталася до Вас сторицею — у вигляді радості, вдячності, здоров’я й душевного тепла.

Нехай кожна мить Вашого життя буде наповнена щастям, здоров'ям, у рідній оселі буде тепло і затишно, близькі шанують і бережуть Вас!

Бажаємо життєвої мудрості, молодості в душі, жити, любити, творити ще багато-багато літ!

Накривання грібків – обряд уже рідкісний, і своїми коренями сягає ще глибоко дохристиянських часів, коли на могилі померлих справлялися поминальні жертовні трапези – тризни. Дослідниці Мар’яна та Зоряна Лановик зазначають, що першими поминальними стравами були пшенична та ячмінна каша («їжа покійників»), і ця традиція знайшла своє продовження у тому, що й сьогодні за душу померлого родича українці споживають і роздають кашу (коливо, канун) або ж обрядовий хліб (подаванник, парастас, паска). У буковинських Розтоках ми цьогоріч мали унікальну нагоду – побачити, як на цих теренах збереглися традиції пошанування предка і почути тлумачення традиції від самих носіїв. Посприяла нашим записам родина Кермачів – подружжя Юрія та Марії, вони ревно оберігають обряди, які стосуються колядницької культури, обрядового перепікарства, пошанування предків та багато іншого.

На обласний огляд-конкурс «Буковинська театральна весна» дитяча підготовча студія народного аматорського театру Будинку культури м. Вижниці презентувала філософську містерію «Люди, зупиніться! Завтра буде пізно!» Виставу створено за мотивами оповідання Габрієля Гарсії Маркеса «Стариган з крилами». Це глибокі художні роздуми про милосердя, байдужість і природу людської віри. У цій виставі магічний реалізм Маркеса набуває дитячого погляду, який часто буває проникливішим за дорослий. Через символіку й алегорію юні актори майстерно проводять глядача лабіринтами духовного збайдужіння, ставлячи просте, але болюче запитання: «Чи здатні ми ще бачити диво і не проходити повз нього?»

У контексті просвітницьких заходів видавничо-благодійного проєкту Миколи Шкрібляка та Миколи Гнідка "Жінка. Майстриня. Перемога" із лекцією про шари трактування вишитого одягу 30 травня виступила кандидатка філологічних наук, кураторка етнографічного проєкту "Спадщина" Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф'юк.

Зокрема, йшлося про те, в яких ситуаціях "вишита сорочка" і "вишиванка" є синонімами, про спостереження Еріха Кольбенґаєра за специфікою крою та орнаментики чоловічої та жіночої сорочок, про Всесвітній день вишиванки і діяльність Лесі Воронюк, про дослідження Миколи Шкрібляка, Настасії Марусик, Олени Гасюк тощо.