14 березня, попри повітряну тривогу та перебої зі світлом, у Хотинському будинку народної творчості та дозвілля відбулася важлива подія – благодійна патріотична програма «Герої нашого часу». Емоції зашкалювали. Біль і сльози, гордість і любов до рідної країни... Програма заходу була направду насичена, а найбільше серця присутніх переповнювала величезна вдячність хоробрим захисникам і захисницям, які стоять на передовій заради безпеки України.

Важко повірити, що за 10 років війни тисячі добровольців не повернулися додому. Їхню пам'ять всі присутні вшанували хвилиною мовчання. У березні 2014 року, усвідомлюючи високий ризик військового вторгнення, тисячі українців кинули свої справи – навчання, роботу, бізнес, родини та стали на захист незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Завдяки їхній мужності та відданості вдалося зупинити російського агресора і дати змогу мобілізувати сили в тилу. Ціною власного життя, вірою і правдою вони стали на захист рідної землі.

Під час заходу зібрали 14 000 грн, які згодом передали на потреби ЗСУ. Організатори висловлюють щиру вдячність усім, хто долучився до акції. Окрема вдячність Хотинській міській раді за допомогу в організації акції.

Низький уклін всім українським добровольцям, керівникам колективів, а особливо тим, хто став на захист рідної землі. Нехай зійде над Україною світле сонце перемоги!

              Декілька років поспіль Буковинський центр культури і мистецтва спільно з мистецькими школами та Чернівецьким обласним художнім музеєм реалізовує проект «Нові імена». Його мета – віднайти та підтримати обдаровану молодь Буковини у галузях образотворчого мистецтва і народної творчості.

Щорічно у виставці-конкурсі беруть участь кращі учні мистецьких шкіл області. Юні таланти представляють свої творчі напрацювання у двох номінаціях «Образотворче мистецтво» та «Народне мистецтво». Журі у складі завідувачки відділу науково-освітньої роботи Чернівецького обласного художнього музею Лариси Курущак, членів Національної спілки художників України Сергія Колісника (голова журі), Костянтина Кравчука, Анатолія Піонтковського, Юрія Рабушина визначили переможців конкурсу.

Вітаємо переможців:

              Важливість навчання дітей у мистецькій школі насамперед полягає у тому, щоб розвивати у них образ, впевненість, нові навички, які дозволяють їм сформуватися як творчій особистості. У нашому випадку йдеться про юні обдарування мистецьких шкіл області, зокрема про учнів художніх шкіл та художніх відділень шкіл мистецтв, які отримують додаткові знання про мистецтво. Художня освіта на Буковині відіграє ключову роль у житті дітей, адже молодих талантів у нашому краю багато. Їх маємо розкривати, давати поштовх у майбутнє.

Саме для цього на Буковині працює 55 мистецьких шкіл, половина з яких має художній напрям. 70 викладачів-художників навчають молоде покоління, даючи базові знання художньої освіти.

Впродовж навчального року педагоги обмінюються досвідом роботи. Тому 14 березня навчально-методичним відділом мистецьких шкіл та підвищення кваліфікації працівників культури було проведено вебінар на тему: «Створення художнього образу мистецьких творів у різних видах образотворчого мистецтва».

Мабуть, багатьом відомий вислів: «Та їх і зі свічкою не знайти», або «вдень зі свічкою». І можна би сприймати цей вислів лише в тому сенсі, що свічка освітлює, а отже – показує оку де є що, якби не деякі цікаві свідчення, записані в Чернівецькій області. Вони окрім буквального трактування свічки як джерела світла вказують на символічний аспект: свічка як метод побачити невидиме оку.

Власне, ці свідчення стосуються етнографічних методів пошуку загиблих під водою людей. «В нас на похороні покійний має на грудях спіральну свічку тояґ (сточок). Роблять його за точними мірками зросту того, чия це свічка. Так правильно. А останнім часом вже стали купувати у ритуальних магазинах, але раніше так не було – знімали мірки з тіла і такого ж розміру спіральну свічку мали зробити вдовиці, і ця свічка освітлюватиме шлях душі на той світ. Так спіральна свічка використовується не тільки на похороні. Її ще роблять, коли треба знайти тіло потопельника. Пускають свічку на воду, і яка би не була течія – тояґ зупиниться там, де вода сховала тіло загиблого. Ніби, кажуть у нас, ця свічка відчуває душу, яка ще не упокоїлася і літає над водою, і зупиняється вона саме там», - розповідає жителька села Остриця поблизу Чернівців, румунка України Валерія Міґаєсі-Паладян.