«Усе для наших людей та Перемоги», - саме під таким девізом у непростих умовах продовжують діяти працівники культури м.Новодністровськ. Свої волонтерські будні вони презентують у невеличкому відеозвіті.

9 травня в Європейському Союзі та інших країнах на відзначення миру таєдності на континенті святкується День Європи. День Європи разом з єдиноювалютою (євро), прапором і гімном є символом ЄС з 1985 року.

День Європи для українців – це особливий день, адже нашу країну та ЄС єднають спільні цінності, історія та культура, демократія і свобода. Відзначення Дня Європи – це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

Ми, українці, маленькими кроками йдем до Європи. Ми безмежно вдячні всім європейським країнам за допомогу та підтримку нашій рідній Україні у війні з російськими окупантами.

Як відомо, мова – це не тільки засіб спілкування, а й шлях пізнання традицій та історії краю. А тому одне із засідань розмовного клубу з вивчення української мови (спільний проєкт МКУ «Резиденція молоді» та Буковинського центру культури і мистецтва) ми присвятили саме таким словам – які здатні відвести в минуле, зачарувати своєю етимологією (або навпаки – здивувати). Яка різниця між архаїзмами та історизмами, яка історія виникнення звичних там слів «гротеск», «саботаж», «мішок», «стимул», «сорочка» - це далеко не повний перелік тих тематичних відгалужень, над якими розмірковували відвідувачі розмовного клубу.

Лекторка заняття – кандидатка філологічних наук, письменниця, завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк, а відвідувачі – гості-переселенці з Київської, Чернігівської, Черкаської, Харківської, Запорізької та Одеської областей, окремі заняття відвідують і чернівчани.

Дивна родина, для якої зупинився час – саме такими постають з перших хвилин головні герої вистави «Сталкери». Баба-травниця Пріся, її панічна донька Славка і наймолодший – внук та син відповідно – Вовчик. Дітвак-переросток, якого мама захищає від світу шапочкою, а баба вчить спілкуватися з русалками. Вони – ті, що не виїхали з зони відчуження і опинилися у власній реальності – адже з роками їхні уявлення про зовнішній світ стають чимраз абстрактнішими. Є ще дільничний Вася, людина-виконавець.

У постановці немає другорядних героїв. І, відповідно, не мало би бути когось одного головного, проте центральним у моєму сприйнятті став образ баби Прісі, втілений актрисою Молодого театру, Заслуженою артисткою України Ірмою Вітовською.