«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика. Здійснились віковічні мрії, якими жили й за які умирали найкращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Проголошення Акту злуки УНР та ЗУНР відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі Києва.
В сучасній Україні на державному рівні вперше відзначався цей день вже у 1999-му.

Головною традицією Дня Соборності став живий ланцюг.

Його історія починається ще з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. Цю традицію українці продовжують й донині.
Зазирнемо трішки в історію?

            За-чин... Зачинається життя як чин ліричного героя, який відчитує діалектичне сусідство вінчальних і поминальних порогів, який з воріт споглядає неканонічне (чи потойбічне?) чорне весілля, який чує «многая літа» і «вічная пам'ять» у своїм часі так згуста і почергово, що він розуміє: то просто чорне змінюється в біле, кінець переходить у зачин. І герой іде і потихо вимовляє навперед себе:

«пантруйся ж, хлопче,-
свою дріботність бережи,
серед всього безмежжя і просторів,
бо ти – дрібонький бог, що понад прірвою біжит,
несучи й свою пречисту провість..»

АНОНС 

Творчість Тараса Григоровича Шевченка та українська Соборність на однойменній учнівській виставці…

23 січня о 14:00 у залі Буковинського центру культури і мистецтва (вул. Й. Главки, 1-а) відбудеться відкриття виставки творчих робіт образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва учнів художніх шкіл та художніх відділень шкіл мистецтв у рамках ІІІ обласного етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!». На виставці-конкурсі буде представлено понад 100 творчих робіт. 

Ще у березні 2002 року Президент України підписав Указ «Про Всеукраїнський конкурс учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!», тим самим започаткувавши його щорічне проведення. Юні художники буковинського краю постійно стають переможцями цього престижного конкурсу. Основні теми робіт – ідея Соборності України, творчість Тараса Шевченка, доля українського народу, суспільства, держави, родини, їхні сучасність та майбутнє. Ці роботи засвідчують й високий рівень підготовки учнів художніх шкіл та образотворчих відділів шкіл мистецтв Чернівецької області. Цьогорічна виставка присвячується звитяжній боротьбі українського народу за свою волю та незалежність.

Усі, напевне, пригадують ілюстрації до казок Шарля Перро чи братів Грімм, де герої - у дерев`яних черевичках. Насправді це не фольклорний вимисел, а факт традиційної культури багатьох країн Європи. Селяни Швеції, Голландії, Данії, Литви та інших країн справді носили взуття з дерева (особливо для роботи на фабриках та шахтах, щоби уникнути травматизму). Називалися такі черевички по-різному - трескури, сабо, кломпи. Взуття добре захищало, хоча й мало суттєвий недолік - натирало мозолі. Тому під черевики намотували тканину, в нас цю тканину для обмотування називають онучі, портянки.

До речі, саме від назви черевичків "сабо" походить слово "саботаж": робітники Голландії на знак протесту кидали ці черевички у верстати, аби зірвати робочий процес, робітники Франції стукали ними об бруківку, щоби проголосити свою незгоду з умовами праці.