Маланка – це справжня етнографічна анархія. Її неможливо дисциплінувати, режисувати чи передбачити. А ще вона постійно змінюється. Архаїчна тотемна, соціальна, маланка-переберія, етнографічна і навіть суспільно-політична – всі вони різні, і в цьому їхній смак.

Маланка має свої правила, але таємні: чужий їх не відразу роздивиться.

А якщо вслухатися – про що каже Маланка?

•Якщо зараз Маланка – більше смішний образ, і втілюють його часто молоді хлопці, то первісно за Маланку на Путильщині йшла щонайкраща і найчесніша дівчина, це було дуже гонорово. Юрій Федькович згадує: «Котре найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь (Чильчик) був перебраний за ратая (оратаря), с чепигами або з серпом у руках; а Король з новим місяцем на чолі, а яко мисливець з сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана; плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці оленя або сокола, а Змий-дід нарешті, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників».

(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Із творчого доробку (вибране десяте)

Любов Косович – буковинська художниця, ілюстраторка. Народилася 2 березня 1956 р. в с. Кореличі Перемишлянського району Львівської області. У 1971-1975 рр. навчалася у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на відділі художньої вишивки. У 1975-1976 рр. працювала лаборантом на кафедрі живопису Львівського політехнічного інституту. У 1982 році закінчила Одеський педагогічний інститут ім. К. Ушинського (художньо-графічний факультет). З 1982 р. працює викладачем малюнку, живопису і композиції Вижницької художньої школи (з 2020 року – Мистецька школа Вижницької міської ради). Активна учасниця колективних, обласних і районних виставок. З 1995 р. і до нині працює художником-декоратором літературно-мистецького журналу для дітей України «Дзвіночок».

Талановита мисткиня Л. Косович створює ажурні твори у техніці вирізування. Свої паперові витинанки виконує у самобутній манері, де органічно поєдналися реальність, символіка та етнотрадиції буковинського краю з його обрядами, звичаями, святами, фольклором. Сюжетні композиції компонує з рослинним орнаментом: стебла з листочками, квітами, букети, зустрічаються й геометричні мотиви. Роботу створює в одному кольорі, переважно білому, для фону використовує найчастіше такі кольори: синій, блакитний, зелений, червоний.

11 січня, у день пам’яті нашого славетного земляка, письменника і громадського діяча Юрія Федьковича на сайті Буковинського центру культури і мистецтва 49 виконавців художнього слова презентували свої конкурсні програми в режимі онлайн.

Його невмируще слово звучало з вуст учнівської та студентської молоді, учасників аматорських колективів і просто поціновувачів творчості Федьковича.

Учасники творчо та оригінально підійшли до подачі конкурсних номерів, використовуючи як традиційні засоби виразності, так і сучасні технології. Направду цьогоріч було важко визначати кращих з кращих. Цей олнайн-конкурс ще раз довів, що ані пандемія, ані відстань не можуть стати на заваді людській творчості.

Журі у складі актора і режисера Івана Бутняка, в.о. директора БЦКМ, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка, журналістки Людмили Черняк (за ініціативи якої започатковано конкурс), методистів Яни Григораш, Тетяни Маслюк, Зірки Кудрик визначило переможців.

Неймовірна подія відбулася 12 січня у нашій мистецькій школі. Під час проведення педагогічної ради голова Вижницької міської ради Олексій Чепіль вручив колективу школи електричне фортепіано, комплект музичних інструментів для духового оркестру школи та комплект сценічних костюмів для духового оркестру.

Такі новорічно-різдвяні подарунки з’явилися завдяки тісній співпраці Вижницької міської ради, громадської організації «Добра справа» у рамках Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка реалізується асоціацією «Єврорегіон Карпати - Україна» спільно з Міністерством розвитку громад і територій України та фінансуванню за кошти державного бюджету, отримані від Європейського Союзу.