Святкуємо разом онлайн

ХІV обласне фольклорно-етнографічне свято

«Від Різдва Христового до Йордану»

(Відео шістнадцяте)

Прадавні Вашківці – невід’ємна частина Північної Буковини, в якій проживає волелюдний народ, що впродовж багатолітньої історії не втратив національного духу, гордості за свою землю і пошани до неї. Про це свідчать предковічні народні традиції, звичаї та обряди, які зберігаються та примножуються нині. Народні гуляння на «храмах», весіллях, Переберія (Маланка), веснянки, толоки та клаки, так званий «данець» не обходилися без участі Вашковецької перлини – народного аматорського ансамблю танцю «Черемшина».

У Вашківцях танцювали завжди. Без чарівної музики, задушевної пісні та запального, народного буковинського танцю не обходилося жодне свято. У душу запали іскрометні «Гуцулка» та «Коломийка», поважна «Дамен гора», запальна сирба, лірична «Ружа», швидкі польки, з перемінними пісенними перемовками, парний танець «Голубок», жартівливий «Ремінець». Та найбільше вражають і полонять душу парубоцькі танці «Аркан» та «Кордій». «Черемшина» є справжньою мистецькою скарбницею Вашковецької громади та Буковини.

Святкуємо разом онлайн

ХІV обласне фольклорно-етнографічне свято

«Від Різдва Христового до Йордану»

(Відео  п'ятнадцяте)

У селі Лівинці магія зимових свят нерозривно пов’язана із чисельними місцевими традиціями, серед яких жодне з найважливіших місць займають колядки, щедрівки та різноманітні святкові віншування. Обрядово-маланковий гурт села Лівинці є бажаним гостем на всіх новорічно-різдвяних святах.

Своїм молодим запалом, нестримною енергією колектив намагається донести до людей добро, прадавній дух предків та настрій стихійного маланкового дійства. Це й не дивно, адже учасниками колективу є переважно молодь та учасники дитячого зразкового аматорського театрального колективу, наставником і режисером якого є досвідчена, творча та винахідлива Тетяна Іванська.

Святкуємо разом онлайн

ХІV обласне фольклорно-етнографічне свято

«Від Різдва Христового до Йордану»

(Відео чотирнадцяте)

Ніколи село не здається таким сяючим, як на Різдво. Звідусіль лунають колядки на Славу Божу, відкриваються людські серця і оселі. Ось уже чотири роки відгомін Різдва бузовичани відчувають у «Маланці». Так, так, саме у «Маланці», адже за давніми бессарабськими звичаями «Маланка» була своєрідним продовженням Вертепу.

У цьому дійстві ми бачимо символічні образи: Козаки і Козачки, як символ українського народу – відкритого, щедрого, доброго; образ Василя – сакральний символ святості і чистоти, захисника від усього злого, хоча і в жартівливому тоні; образ Маланки – уміння українців посміятися, проте цей сміх не є злим, це, так званий, добрий сміх, який допомагав жити; образ Кози – символ смерті і відродження; образ лікаря, як надія на спасіння, ну і куди ж без циган, які символізують собою веселощі, танці, співи.

(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво)

Запис п`ятнадцятий.

Гонор і відповідальність - це про обрядову роль калфи (берези), тобто лідера колядницького чи маланкарського гурту.

Саме слово "калфа" дослідники виводять від тюркського "Kalfa" - старший, головний.

Назву "береза" (у значенні колядницький керівник або старший парубок на вечорницях) пояснюють двояко: як питомо українське, успадковане з праслов`янської мови і як запозичення від румунського "брезай". Лексему "береза" на позначення старшого колядника, лідера парубоцького гурту фіксує мовознавець П.Чучка.

Береза (калфа) не просто організовує колядників, збирає їх на репетиції, він же упродовж зимових свят кілька разів їх запрошує до себе на гостину, а якщо у колективі якійсь непорозуміння - то вирішуються вони на розсуд берези.

Березу (калфу) слухаються беззастережно.