Серпанкове письмо етнокультури Полісся крізь призму поезії Ірини Баковецької

Серпанкова основа поліської етнокультурної традиції, речитативна архаїка прамови, еклектика постмодерних контекстів і агіографії, а також візуальні мандрівки у світ культурної спадщини – десь так узагальнено можна охарактеризувати структурну сутність книжки-дивовижі, книжки-експерименту Ірини Баковецької «#Полісся_як_Всесвіт». Вийшла книжка у видавництві "Саміт-книга", літературний редактор письменник Сергій Пантюк.

Виклик полягає навіть не в тому, що про архаїку промовляє заголовок-хештеґ і цим самим пропонує пізнання традиційної культури цілком сучасними технічними засобами. Виклик, на нашу думку, полягає в тому, що сакральні коди дохристиянського і християнського часів Полісся заплелися в єдиний узір – русалки справляють жнива, молодиці водять Куста, і в цьому ж часопросторі ходить Богородиця при надії. У книжці Ірини Баковецької-Рачковської традиційна культура Полісся постає правдивою – містичною аж до відьомства, цнотливою, піднесено-сакральною, а почасти – стигматичною…

Жінки з кошиками на голові: колорит, краса і труд

    Якщо би ви у Чернівцях повернулися на 100 років назад і прогулялися вулицями, які тепер називаються Університетська, Ольги Кобилянської, якщо би ви завітали на котрийсь із ярмарків, вас би приємно здивував колорит. Чи не найкраще ярмаркову атмосферу змальовано у книжці Ґеорґа Дроздовського «Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця». 

Дідик вишитої сорочки

Етнографічний етюд

«Лягли двоє – встали троє», - такий секрет гуцульського ліжника для молодят. А ще ліжник одночасно зіргіє, вилікує і наснажить. А все чому? Бо він стимулює кровообіг і навіть трохи знає мольфарити. Тому що бере участь у ключових світоглядних практиках горян від народження людини і до її смерті.

Яскрава ткана ковдрочка, урочисте покривало з овечої шерсті – колись ліжники поширені були на Слобожанщині, Поділлі, Поліссі тощо, а зараз ця барвиста традиція збережена високо в горах. Закарпатська область, гірська частина Буковини, гірська частина Івано-Франківщини – це географія ліжника.

Інша назва цього виробу – джєрґа, джєрушина.

Визнаною столицею ліжникарства вважається село Яворів, що на Косівщині. Ткацький верстат тут є чи не в кожній хаті, і з ним обходитися діти вчаться тоді ж приблизно, коли й ходити.

Що пам’ятає фотографія на пам’ять

Фотографія як спосіб зупинити час - зараз це буденна частина нашого життя, колись же – чудо техніки і багатогодинний процес. Мабуть, багато кого здивує, що перші фотозйомки тривали до 8-ми годин, не прийнято було усміхатися на салонних фото, а ще фото на паспорт були куди цікавішими, ніж зараз – ви до такої зйомки могли стати з родичем, з гітарою чи з газетою в руках. Якщо би жили на межі ХІХ і ХХ століття.

Прототипом сучасного фотоапарата є камера-обскура (темне приміщення з єдиним отвором). Винахід фотографії датують за хронологічними даними першої відомої збереженої фотографії – це «Вид з вікна» Жозефа Ньєпса (1826), тоді зйомка тривала приблизно 8 годин. Сам же термін «фотографія» виникає у 1839 році (його вжили астроном Йоганн фон Медлер і Джон Гершель). З 20-х років ХХ століття фотографія як спосіб зупинити мить шириться світом, і з 40-х років це нове мистецтво дістається України. Щоправда, не всі позитивно сприймали винахід – наприклад, художники сприймали його спочатку доволі скептично.