Усі, напевне, пригадують ілюстрації до казок Шарля Перро чи братів Грімм, де герої - у дерев`яних черевичках. Насправді це не фольклорний вимисел, а факт традиційної культури багатьох країн Європи. Селяни Швеції, Голландії, Данії, Литви та інших країн справді носили взуття з дерева (особливо для роботи на фабриках та шахтах, щоби уникнути травматизму). Називалися такі черевички по-різному - трескури, сабо, кломпи. Взуття добре захищало, хоча й мало суттєвий недолік - натирало мозолі. Тому під черевики намотували тканину, в нас цю тканину для обмотування називають онучі, портянки.
До речі, саме від назви черевичків "сабо" походить слово "саботаж": робітники Голландії на знак протесту кидали ці черевички у верстати, аби зірвати робочий процес, робітники Франції стукали ними об бруківку, щоби проголосити свою незгоду з умовами праці.
Детальніше...Нещодавно у Сучаві світ побачила новітня колективна монографія «Розвиток сучасної мистецько-педагогічної освіти: національний і європейський контекст». Це видання, у якому читач знайомиться із основними напрямками розвитку сучасної педагогічної науки крізь призму міжнародного дискурсу, сучасних методологічних підходів, а також етнокультури України, Румунії, Польщі та ін. Одним із співавторів монографії став професор кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, очільник Чернівецького обласного об’єднання ВУТ «Просвіта», народний артист України, знаний співак та педагог Іван Дерда, який фокус наукового пошуку зосередив на темі «Історичні аспекти розвитку і функціонування етнографічного процесу на основі села Горошівці».
Етнографічний досвід села Горошівці багато чим репрезентативний у дискурсі буковинознавчих студій. Адже це – рідне село етнографа Корнила Ластівки, село з виразними наддністрянськими колоритами і вивчення його етнокультури важливе відказу в кількох аспектах.
Детальніше...Як пояснити, що таке скриня, людині, яка поки що нічого не знає про побут ХІХ століття? Автентичний сейф – мабуть, десь така метафора буде доречною. Цей предмет здавна був добре відомий нашій традиції. Зрештою, не тільки нашій. А ще скриня доволі універсальна річ, адже це - одночасно шафа для найцінніших речей, вона могла слугувати також столом і навіть ліжком (залежно від форми), скриня була символом родинної заможності. Що цікаво – є відомості про те, що подекуди роль скрині могла виконувати бочка (бодня) – наприклад, на Рівненському Поліссі. Зберігати у боднях могли одяг, цінні речі тощо. Особливу популярністю скрині мали у ХІХ-ХХ столітті, і вони посіли особливе місце серед традиційних українських елементів інтер’єру житла.
«Треба рубати пута», - таку фразу можна почути щодо малої дитини і непосвячені можуть подумати, що йдеться про хірургічну операцію. Насправді мова цілком про інше. Якщо дитина довго не починає ходити, вдаються до спеціальних обрядів, аби «розворушити» її.
Команда Буковинського центру культури і мистецтва крок за кроком у експедиціях та архівній роботі пізнає традиційну культуру національних спільнот краю. Саме цій темі присвячений проєкт, який реалізовує команда Центру на запрошення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної академії наук України «Етнографічний образ сучасної України. Корпус фольклорно-етнографічних матеріалів нацменшин». Наступним кроком став цикл авторських вечірніх лекцій «Екзотичне гроно». Автори ідеї – почесний консул Республіки Австрія у місті Чернівці Людмила Осачук та кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк. Місце проведення лекцій – медіацентр «BelleVue».