Чоловічі секрети виразності: буковинський ґердан, басма

Багато кого дивує, що буковинські чоловіки споконвіку носять шийні прикраси, притому дуже виразні. А з іншого боку – тут нічого дивного: відчуття краси зі статтю, віком чи іншими факторами не завжди пов’язане. Таке чуття швидше вроджене.

У приватній колекції Миколи Шкрібляка зберігаються традиційні ґердани новоселицького, заставнівського, кіцманського зразка. Іноді буковинці носять таку прикрасу не саму, а з дзеркальцем (для «відбивання» чужої заздрості), таке дзеркальце називають басмою. Іноді увесь виріб (ґердан із дзеркальцем) також називають басмою. Під назвами басма, басман, басаман, ґердан чоловіче бісерне намисто відоме як у гірських, так у рівнинних селах нашої Буковини. Сама назва прикраси походить від *gerdan – шия.

Як зазначає етнограф Георгій Кожолянко у праці «Етнографія Буковини» (т.1), чоловічі ґердани вирізняються від жіночих не тільки наявністю дзеркальця (що було необов’язковим), а передусім шириною та довжиною.

Куди чоловік одягає таку прикрасу? На велелюдне дійство, як-ось коли він за калфу в колядниках чи Маланці, а також на весілля, храмове свято тощо. Якщо би коротко сказати, для чого чоловікам ґердан – це підкреслення статусу в суспільстві, складова яскравого образу і замінник вишиття на сорочці. Як правило, ґердан носять до сорочки, яка вишита доволі скромно або не вишита взагалі, адже увесь орнаментальний акцент на себе перебирає він, ґердан. Якщо би шукати сучасних аналогій, то чоловічий ґердан найближче тяжіє до всім відомої краватки.

Дністровська Атлантида Івана Безручка

(до 100-річчя від дня народження фольклориста)

Історично склалося так, що кілька десятків сіл уздовж Дністра припинили своє існування, потрапивши у так звану «зону затоплення» напередодні та підчас будівництва Дністровської ГЕС, інші з найстаріших сіл перетворилися на наймолодші (якщо село «перенесли» в безпечне місце і за ним залишили колишню назву). Нескладно здогадатися, що традиції та фольклор цього регіону у 50-80 роки ХХ століття потребували термінової охорони, оскільки переселення цілих громад несли за собою незворотні втрати фольклористичних артефактів.

Уродженець подільського села Патринці Іван Безручко, який з дитинства цікавився усною народною творчістю, справою життя вибрав медицину, проте вдало і дуже незвично поєднував її зі збором фольклору. Більше того: Іван Безручко вважав народну творчість частиною своєї медичної практики, упродовж усього життя він вчився лікувати словом.

Хустка як барвистий шлях до етнічної пам’яті

18 травня у Буковинському центрі культури і мистецтва відбулася барвиста зустріч з українською традицією. Гості-переселенці, за співорганізації ресурсного центру Кольпінга відвідали етнографічну студію, присвячену історії буковинської традиційної вишивки та автентичної хустки.

Що таке цирка, гадючий бісер, яку символіку закладають вишивальниці у бісер і як читати орнамент – про все це йшлося у науково-популярній лекції від завідувачки науково-методичного кабінету дослідження та популяризації традиційної культури, кандидатки філологічних наук, письменниці Іванни Стеф’юк.

Практична ж частина знайомства з барвами української традиції – це майстер-клас із хусткування, причому учасники спробували як традиційні, так сучасні варіанти. А ще дізналися, як виглядають вишиті міртукові хустки, виразні хустки-баранівки, для кого в першу чергу призначена хустка-метрівка, і в чому «хитрість» штирівки.

Як і чому носили вишиванки видатні українці

Починаючи з другої половини ХІХ століття, вишита сорочка стає чимраз поширенішою у середовищі української інтелігенції. Дослідниця української міської одягової культури Марина Олійник про це каже так: «Це явище слід розглядати в контексті європейської хвилі захоплення елітою культурою власного народу, яке виникло на ґрунті революцій 1848-1849 рр., що увійшли в історію під назвою «Весна народів».

Також дослідниця наголошує, що в українській культурі саме Тарас Шевченко утвердив значення та вагомість народного одягу як одного з символів української самосвідомості.

Які ж письменники полюбляли одягати елементи традиційного народного одягу і в яких ситуаціях? Як правило, вишита сорочка чи інші елементи народного одягу «ставала в нагоді» в особливо урочистих ситуаціях (публічні збори, віча, виступи тощо) – там, де вишита сорочка буде не просто виразником іміджу, а переконливо засвідчить національні переконання свого власника.