Дивна родина, для якої зупинився час – саме такими постають з перших хвилин головні герої вистави «Сталкери». Баба-травниця Пріся, її панічна донька Славка і наймолодший – внук та син відповідно – Вовчик. Дітвак-переросток, якого мама захищає від світу шапочкою, а баба вчить спілкуватися з русалками. Вони – ті, що не виїхали з зони відчуження і опинилися у власній реальності – адже з роками їхні уявлення про зовнішній світ стають чимраз абстрактнішими. Є ще дільничний Вася, людина-виконавець.
У постановці немає другорядних героїв. І, відповідно, не мало би бути когось одного головного, проте центральним у моєму сприйнятті став образ баби Прісі, втілений актрисою Молодого театру, Заслуженою артисткою України Ірмою Вітовською.
Детальніше...За день до смерті красива і світла донька Харківщини написала до земляків: «Дарую Вам усім ППП – постійні позитивні подумки! Ой як помагає жити! Розсівайте їх навкруг Вас!»
Вона так і жила – писанкарка, україністка, наймолодша донька Гната Хоткевича, Галина Хоткевич. Про це пише у спогадовій статті Павло Клененко.
Доля закинула Галину Хоткевич у французький Гренобль, проте вона наголошувала, що не відчуває себе частиною діаспори, швидше «тимчасовою переселенкою», оскільки її дім – в Україні. Популяризація імені батька – це стало справою життя Галини Хоткевич: вона відновила репресовану пам’ять про харківську кобзарську школу, творчу спадщину Гната Хоткевича, переможно боролася за відкриття садиби Гната Хоткевича на Харківщині. І казала: тато з засвітів їй допомагає, тому вона впевнена у перемозі: « "Наші мертві керують нами, живими! І все це в безконечності, навіть наука шукає якогось кінця і не знаходить. Уявити отаке не можливо, та й навіщо? Все це передбачене у вічності і хоч круть-верть – не позбавишся!... Татко мій мною керує! Як це радісно! Все додому мене веде, а часу не існує!..."
Детальніше...Розмовний клуб вивчення української мови стартував цього місяця у Чернівцях. Його організатори – Молодіжний центр Чернівців «Резиденція молоді» та етнографічний проект «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва.
Ідея насправді дуже проста – допомогти українцям із вивченням мови за посередництва традиційної культури. В чому секрет «паляниці», яка логіка «кольорових прикметників», як освідчитися у коханні українською мовою та чому суржик – це як підліткові комплекси, котрі треба вчасно долати? Ось саме це вивчають численні слухачі курсів, причому вивчають із задоволенням.
Детальніше...«Лігли двоє – встали троє», - так горяни жартують про незамінний елемент побуту – вовняний ліжник. Роль його, звісно, перебільшити складно – адже головні обряди на Гуцульщині так чи інакше стосуються ліжника.
Новий подкаст проєкту «Червона книга Буковини», котрий наша установа реалізовує спільно з радіо «Суспільне: Буковина», присвячений сутності, символіці та семантиці ліжникарства.
Нагадаємо, у 2019 році наша установа за підтримки Українського культурного фонду успішно реалізувала грантовий проєкт «Відродження буковинського ліжникарства» (керівник проєкту – М.М.Шкрібляк), і серед численних результатів виокремимо вихід монографії «Гуцульський ліжник: дискурс через віки», авторами якої є Іванна Стеф’юк та Микола Шкрібляк.
Основні позиці монографії озвучені в ексклюзивному подкасті «Від невеличкої нитки до національного коду: як народжується і що уособлює буковинський ліжник».
Детальніше...Книга нарисів Кузьми Демочка «Мистецька Буковина» - одна з тих, що покликана до спілкування з читачем, якому цікава культура Буковини. Яку роль мали музичні салони на формування мистецьких смаків міщан? Коли зародилася «Буковинська театральна весна» і чому «театральна» мрія Ольги Кобилянської здійснилася і не здійснилася одночасно?
А ще музичні традиції Цецино, Садгори, Вашківців.. Цікаво? Тоді ласкаво просимо до перегляду. Автори відео - Іванна Стеф'юк - кандидатка філології, письменниця, кураторка етнографічного проекту "Спадщина" Буковинського центру культури і мистецтва та Микола Глібіщук, завідувач відділу комунікаційних технологій та інформаційно-технічного забезпечення, технічний редактор проєкту.
Детальніше...