«ОДЯГНУТИ НА СЕБЕ РАДІСТЬ»: ДЕЩО ПРО БУКОВИНСЬКУ ТАЙСТРУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ОСОБИСТОГО СПРИЙНЯТТЯ

1_8«Спочатку я просто допомагала мамі і не відчувала нічого особливого. А потім воно «виринуло», коли вже мами не стало», - так розповідає про залюбленість у буковинську тайстру докторка біологічних наук, професорка Світлана Руденко, котра колекціонує ткані, вишиті та оздоблені в інший спосіб торбини, серед них – і традиційні тайстри. Розглядає їх як альтернативу екосумкам, розробила для усіх зацікавлених лекцію-презентацію «Етноекологічна традиція і сучасні виклики» (2016), в якій розповідає про тайстру як екологічний вибір. Насправді такий інтерес саме до тайстри у Світлани Степанівни – невипадковий. Адже її матір – знана дослідниця буковинського традиційного костюма, художниця-модельєрка, кандидатка мистецтвознавства Мірра Костишина. Одна з найвідоміших її праць – монографія «Український народний костюм Північної Буковини. Традиції і сучасність», де окрема роль відведена тканим аксесуарам.

Тайстру Мірра Костишина характеризує як таку, що має гармонізуючу роль в загальному одяговому ансамблі: «Можна сказати, що пояс і сумка служили основними ланками, які об’єднували декор наплічного та настегнового одягу в єдиний гармонійний ансамбль». У вищезгаданій монографії читач знайде характеристику буковинських тайстр, зафотографовані найяскравіші зразки (як правило, подані в комплексі з іншими композиційними елементами), а також авторські етнографічні малюнки Мірри Костишиної, які дають змогу детально роздивитися і тайстри, і їхню орнаментику.

 Мірра Костишина у експедиціях (ранні 90-ті роки) детально досліджувала різні елементи традиційного строю буковинців, проте окремо цікавилася специфікою побутування автентичних аксесуарів. Адже один із них – буковинська тайстра – є виразним етномаркером образу буковинця. Шлях дослідниці до книжки тривав приблизно 5 років.

 «Я пригадую наші з мамою експедиції, - розповідає Світлана Руденко. – І тоді тайстру я розглядала швидше як об’єкт дослідження, частину робочого процесу. Але дуже цікавий і красивий об’єкт. А коли мами не стало, через якийсь час ніби імпульс підштовхнув носити тайстру. Не всі мене розуміли, комусь це і незвично, а для мене тайстра – навіть краще, як кава. Ну справді. Коли я ношу тайстру – яскраву, сонячну, теплу своєю енергією – мені не потрібне жодне інше додаткове підбадьорення. Приходить така наповненість душевна, мені так добре з нею… Я вам зізнаюся чесно – відколи почалася повномасштабна війна, мені дуже важко «одягнути на себе радість»… Я ніби заховалася у сірий строгий одяг, а тепер ось після нашої розмови думаю: зараз же так важливо підбадьорювати себе й інших, нести світло. Усміхатися всупереч усьому… Можливо, якщо я знову повернуся до тайстри – і радість повернеться?».

 Світлана Руденко зі студентами зробила також певний експеримент – «пластикові» тайстри. Звісно, що традиційною є ткана тайстра, рідше – вишита. Експеримент Світлани Степанівни – швидше рефлексія на форму і суть тайстри – міцна сумка, яка виготовлена власноруч і за формою повторює тайстру. В основі таких торбинок викладачка зі студентами використали ПЕТ-пляшки і готовий виріб годиться і для походу в магазин, і для походу на пляж чи у спортзал.

 Автентичні тайстри (трайстри, торбини) є певним зразком, прикладом для наслідування, відтворення. Їхня орнаментальна мова та порегіонне різноманіття направду вражає. Під узагальненою назвою елемент «Буковинська і бессарабська тайстра. Традиції виготовлення і побутування» внесений до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. А ще тайстра є барвистим вмістилищем асоціацій. Етнографічних (відразу в уяві постає еталонна буковинська пара у пародних строях з тайстрами набік), практичних (і зараз тайстра проживає друге життя через свою універсальність), а ще – родинних. Коли, наприклад, людина, яка ніколи раніше не ткала (але є внучкою ткалі), на майстер-класі сідає за верстат – і у неї навертаються сльози. Або коли донька етнографині, яка 5 років з мамою фотографувала тайстри в автентичному середовищі, в якийсь момент робить саме ці барвисті торбини частиною свого іміджу. І щиро зізнається: коли носить тайстру – їй стає дуже радісно, так, ніби мама – десь поряд…

 Іванна СТЕФ’ЮК, кандидатка філологічних наук,

кураторка етнографічного проєкту «Спадщина»,

завідувачка науково-методичного відділу дослідження та

популяризації традиційної культури  БЦКМ

 ІЛЮСТРАЦІЇ:

1-Мірра Костишина

2 - Світлана Руденко

3 - Тайстра з колекції Світлани Руденко

4 - Малюнок Мірри Костишиної

 Авторка висловлює щиру вдячність Світлані Руденко за надані робочі ескізи та малюнки Мірри Костишиної