Великодні картини-витинанки у виконанні Любові Косович

Великдень – головне свято весняного циклу, коли оживає природа, відроджується усе живе для продовження життя на землі. В ньому християнська традиція поєдналася з відгомоном найдавніших язичницьких вірувань наших предків. Головний символ свята – писанка, що символізує початок нового життя. У стародавній міфології образ яйця сприймався як центр, з якого постав Всесвіт, а у християнстві означає воскресіння Ісуса Христа. Про глибоке вивчення народних традицій свідчать витинанки буковинської художниці Любові Косович. З творчого доробку мисткині можна виокремити цикл тематичних робіт: «Весняна», «Вижницькі візерунки», «Берегиня», «Метелики», «Паска красна…», «Пробудження», «Радість», які створені в техніці паперовирізування.

Композиції робіт виконанні в одному кольорі, переважно білому, жовтому та червоному, а для фону - зелений, синій, блакитний та фіолетовий. Вони виконанні у самобутній манері, мають своєрідне трактування форм, ритмічні акценти та багатство орнаментальних мотивів. Усі паперові твори є семеричними і одноосьовими.

Сакральний символ Великодня на картині О. Криворучка «Чорнобривці»

Орест Киворучко – видатний український художник, живописець, графік, заслужений художник України (2005 р.), лауреат обласної премії імені Одарки Киселиці (2015 р.), літературно-мистецької імені Ольги Кобилянської (2016 р.), нагороджений ювілейною медаллю 25 років Незалежності України (2016 р.).

Народився митець 9 травня 1942 року в Старій Жучці (тепер північна околиця Чернівців), відійшов у вічність 26 березня 2021 р. Мистецьку освіту здобув у Чернівецькому художньому-ремісничому училищі № 5 за спеціальністю «Альфрейник-живописець» (1957-1959 рр.).

Після служби в армії Орест Іванович продовжує навчання, одержує повну середню освіту і у 1967 році вступає до Московського вищого художньо-промислового училища (колишнє Строгановське) на відділення графіки.

Регіональні особливості знаків-символів буковинських писанок. Творча манера воскового розпису Василя Беженаря

Писанки – це шедеври мініатюрного живопису, які є культурною скарбницею не тільки буковинського краю, України, а й усього світу. На жаль, через проблему збереження крихкого твору мистецтва сьогодні чимало зразків писанкового орнаменту до нас не дійшли. Дати мистецтвознавчу оцінку даним об’єктам дослідження ми можемо лише переглянувши письмові ілюстровані джерела ХІХ – початку ХХ століття, колекції музеїв, приватні колекції Михайла Фірчука, Івана Балана, Миколи Шкрібляка та сучасні зразки писанок народних майстрів.

До проблем походження феномену писанкарства, його традицій, техніки розпису, символіки та особливостей збереження зверталося багато дослідників: Ігор Гургула, Павло Чубинський, Світлана Белінська, Авксентій Яківчук, Олексій Соломченко, Олександр Кожолянко, Ірина Міхєєва, Ганна Шовкопляс, Людмила Атлантова, Євген Антонович, Віра Манько, Микола Шкрібляк, Наталія Суруджій, Альона Беженар та інші.

Робота Анатолія Житарюка «Благовість. Для Софійки» як культурографічне джерело для вивчення буковинської писанки

Художня культура Буковини ХХ–ХХІ ст. є конгломеративною. Незважаючи на те, що існує величезне розмаїття мистецьких напрямів, стилів чимало художників звертаються до тем свого минулого. Їхня творчість нерозривно пов’язана з національними традиціями, дуже сучасна і досить новаторська. Одним і таких є Анатолій Житарюк. Його манять давні традиції Великодня, а саме сакральна знаково-символічна мова писанок. Він з трепетністю вимальовує цей мініатюрний витвір мистецтва. Тому роботу митця можна вважати культурографічним джерелом, яке послужить для дослідження сучасним науковцям.

У 2014 році Анатолій Житарюк написав тематичну композицію «Благовість. Для Софійки», присвятивши її внучці Софійці, яка на той час мала лише народитися. Твір мистецтва має глибокий символічний зміст. Тут розкрита тема жінки: жінки-матері та пречистої Діви. Картина виконана у техніці пастельного живопису.

Центральним образом роботи є вагітна жінка. Позаду неї художник зображує ікону Богородиці з Дитям. Вони безликі, цим він передає філософську сутність ікони. Пречиста однією рукою обіймає та пригортає близько до серця свою дитину. Його голівка нахилена до Богородиці. Відчувається любов, біль матері, внутрішні переживання Марії за долю Ісусика, адже материнське серце здатне зігріти весь світ.

Образ на іконі автор картини зображає недаремно, адже більшість жінок, які хочуть стати матерями моляться до ікон Пресвятої Богородиці про дарування дітей, їхнього благополуччя, здоров’я, просять сімейного щастя.