Дещо про дитячі пострижини

Волосся як вмістилище душі - саме таке ставлення до зачіски в українській традиційній культурі. Тому гребінець не позичають, власне волосся не викидають (можна лише спалити). Перші пострижини маленької людини відбуваються, коли дитині виповнюється рік. Хрещені батько та матка (нанашко і нанашка) символічно зістригають по пасму з усіх чотирьох сторін голови дитини, бажаючи при цьому похресникові усіх земних благ. 

Перше обрядове зістригання волосся супроводжується традиційними діями і характеризується чітким розподілом ролей.

"Обов'язково збираються куми, і старший батько тримає ножиці, а старша матка - хустку чи платинку. Матка зістригає волоссячко "хрестом" (з-над чола, біля вушок, під тім'ячком), і це волосся завивають у хусточку чи платинку і зберігають як дорогу пам'ятку", - розповідає знавець путильських традицій Валентина Буняк.

«Лялька вийшла на полювання», або дещо про інтерпретацію образу мотанки в сучасному українському мистецтві

Традиція і мистецтво тисячоліттями накопичують суспільний досвід, а відтак відтворюють в межах своєї знакової системи. І нерідко в обрядових чи арт-наративах можна зчитати не тільки пульс часу, а і передвісництво настроїв, що «витали у повітрі». Одним із таких образів, що майже суголосно промовляє з робіт сучасних художників та фотографів – войовнича лялька. На перший погляд, у неї впізнавана атрибутика традиційної ляльки-мотанки («порожнє» або означене хрестом обличчя, силуетність, захисна семантика), і образ тяжіє то «Нареченої» чи «Берегині», і разом з тим ця лялька – розбурхана війною, а тому вона «поводиться» цілком по-іншому, як «Берегиня» мирного часу, вона.. озброєна.

Як зазначає дослідниця семантики народної іграшки О.Скляренко у праці «Особливості міфологічного світосприйняття української традиційної народної ляльки», «..функція ляльки – матеріалізація емоційно-душевного світу людини».

Мотив обрядової інтуїції, на наш погляд, є домінантним для картини Марти Пітчук «Мотанка в хмарах.На червоному. Полтавщина» (2021), це полотно написане ще до початку війни. І промовистою є прочитання картини реципієнтом – серед відгуків-асоціацій виокремимо такі: «Лялька-передвісниця», «Мотанка, що танцює у вогні», «Пробудження», «Переможниця». Образ ляльки-мотанки, котрий промовляє традиційними регіональними етнографічними кодами - наскрізний для творчості Марти Пітчук. Проте лялька-передвісниця, написана восени 2021 року – особлива серед її робіт, адже вона промовляє не тільки обрядово-ментальні наративи, а й історично зумовлені настрої. Настрої назрівання повномасштабної війни.

Вкрали молоду!

«За петрушку-за чіснок купив дівку на часок». Це про традицію викуповування дружок, а ви про що подумали? І так, наречену теж "купують". Символічно.

Викуп нареченої і дружок, «вадрове», реальні та обрядові викрадення наречених і до чого тут традиція робити збитки на Андрея – ось про це все у нашому новому подкасті «Червона книга Буковини». Ці подкасти, нагадаємо, ми створюємо ексклюзивно для «Суспільне: Буковина». Ведуча – Аліна Хрищук, спікерка – кураторка етнографічного проекту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, письменниця, кандидатка філології Іванна Стеф’юк.

"Вінок, що рухається": особливості етнографічного маркера Буковини

Урочистий вінок з нефарбованою ковилою – він дуже виразно репрезентує Буковину на етнографічній карті. Зараз тільки чотири села зберегли живою цю традицію – Рідківці, Магала, Чорнівка і Топорівці. Проте ще сто років тому понад 40 населених пунктів нашого краю міг похвалитися таким цікавим одяговим звичаєм.

Цей вінок внесений як елемент нематеріальної культурної спадщини до обласного Переліку. Більше про нього – від походження до семантики – у новому випуску спільного проекту радіо «Суспільне: Буковина» та етнографічного проекту «Спадщини» Буковинського центру культури і мистецтва.