Клака, толока, черга, супряга: приклади гуртової роботи в українській традиції
- Створено: Середа, 17 листопада 2021, 15:27
- Категорія: Світоглядні практики
Якщо ми говоримо про традиційний побут селянина ХІХ-ХХ століття – передусім, маємо на увазі почергову зміну видів трудової діяльності, адже робота – визначальна складова способу життя людини. І якщо спробувати покласифікувати, з якими типами робіт традиційно мала справу людина упродовж свого віку, то передусім виокремимо щоденну працю (догляд за худобою, робота в полі, прибирання, приготування їжі тощо), найману чи кріпосну працю (наприклад, робота на пана) і добровільну колективну працю. В цій невеличкій етнографічній розвідці хотілося би зупинитися на третьому виді робіт.
На Буковині, як і в Україні загалом, добровільне об’єднання заради виконання великого об’єму робіт має кілька видів. Громада могла об’єднувати свої трудові ресурси для таких видів робіт, які одній родині не під силу чи займуть увесь її час (мастити хату, дерти пір’я, «брати збіжє», «лупити курудзи»). Саме слово «клака» - молдавського походження, і в одних населених пунктах це абсолютний синонім до слова «толока», а в інших клакою називають жіночі толоки – тобто коли жінки сходяться дерти коноплі, дерти пір’я, виготовляти свічки, вибілювати полотно тощо.
Детальніше...Традиція і війна: досвід Буковини
- Створено: Понеділок, 15 листопада 2021, 15:57
- Категорія: Світоглядні практики
Вояцька тема представлена в українській традиційній культурі у вигляді рекрутських (жовнірських) пісень, численних оповідок та бувальщин. Але не тільки: перше побажання хлопчикові як майбутньому воїнові звучить ще тоді, коли... печуться колачі для його хрестин. Так, у селі Великий Кучурів колишнього Сторожинецького району записаний такий варіант обрядової пісні:
"Мукичка біленька до пальців си ліпи,
Най си верне нарожденик, як у войско піде".
Обрядова бісерна нагрудна прикраса, котру носив вояк з собою як пам'ять про наречену і як оберіг - котильон (вівсюрок, вістончик). Рідше такі прикраси кріпилися до пояса чи використовувалися як краватка. Сучасні зразки та реконструкції вівсюрків практикує знана майстриня з нанизування бісеру, краєзнавиця Анна Проскуріна-Ватаманюк (Вижниччина).
Котильон як знак уваги від дівчини дарувався юнакові у період великодніх свят або ж перед відходом його на війну. Так, у статті "Котильон – відзнака-оберіг в українських військових формуваннях періоду національно-визвольної боротьби 1916-1950 років" (автори - Степан Пахолко, Ольго Мартин) читаємо: "Освідчення-котильон дівчина чіпляла уподобаному нею парубку на одяг з лівого боку грудей як запрошення на "котильоновий вальс". Після танцю вдячний за такий дарунок хлопець мав обов'язок пригостити дівчину солодощами".
Детальніше...Традиції сватання на Буковині: деяка специфіка
- Створено: П'ятниця, 12 листопада 2021, 23:52
- Категорія: Світоглядні практики
Чому сватичі «шукають куницю», що було прийнято давати у віно, а також для чого потрібне придане – ось про це черговий випуск радіопроекту «Червона книга Буковини». Автори проекту – «Суспільне: Буковина» та дослідницький проект «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва.
Даний проект має на меті показати рідкісні артефакти етнографії нашого краю. І оскільки весілля, шлюб – один з важливих етапів у житті людини, ми вирішили детальніше розповісти про дошлюбну, власне шлюбну та сімейну обрядовість Буковини.
Детальніше...Трохи про традиції залицяння
- Створено: Четвер, 11 листопада 2021, 15:36
- Категорія: Світоглядні практики
Який він – «шоколадно-букетний» період наших предків, та і чи був він узгалі? Так, дуже часто за молодят питання вибору пари вирішували батьки, але це аж ніяк не виключає дошлюбних подарунків, залицянь і приємного спілкування молодих людей.
Детальніше про дошлюбні традиції буковинців – у новому випуску радіопроекту «Червона книга Буковини», в якому кураторка етнографічного проекту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, науковиця та письменниця Іванна Стеф’юк та журналістка Аліна Хрищук обговорюють найколоритніші аспекти обрядовості Буковини.
Детальніше...«Вінок, що рухається»: найцікавіше про відомий буковинський традиційний вінок
- Створено: Середа, 10 листопада 2021, 16:12
- Категорія: Світоглядні практики
Буковинський обрядовий вінок з ковилою – ще 100 років тому це був найпоширеніший урочистий буковинський вінок, поширений у понад 40 селах Чернівецької області. Як зазначає Галина Стельмащук, вінок з ковилою – це етномаркер суто Буковини. Найближчі родичі нашого вінка з ковилою (вінка з травою, код, кодини) – це святкові вінки Софійського повіту Болгарії.
Станом на сьогодні буковинський обрядовий вінок з ковилою внесено до обласного Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.
Детальніше...