Мистецька палітра буковинського Різдва

З кінця листопада 2020 р. до кінця лютого 2021 р. Буковинський центр культури і мистецтва,  реалізував масштабний онлайн-етнопроєкт «Буковинське Різдво», який увібрав у себе етнографічні роздуми, майстер-класи колядування, віншування, створення народних прикрас та іграшок, етноялинку, святкову кухню, різдвяні історії, буковинське коло коляди та мистецьку палітру буковинського Різдва. Останній розділ проєкту представляє онлайн-виставку художників та народних майстрів на різдвяну тематику – своєрідний літопис буковинських обрядів, звичаїв та традицій відзначення свята Різдва Христового та його головних символів і атрибутів. Автор проєкту – Микола Шкрібляк, заслужений діяч мистецтв України, етнограф, мистецтвознавець.

Найбільш багатобарвна палітра Різдва передана у творах станкового живопису. Своєрідну інтерпретацію християнських образів написав чернівецький художник Анатолій Фурлет – твір «Втеча до Єгипту». Композиція тут динамічна, як і колірна гама, митець використовує складну фактуру з ліній, крапок, плям, мазків та їхнього ритмічного чергування. Віталій Косович з Вижниці, Яків Січкар – Хотина, Сергій Колісник та Олександр Гармидер – з Чернівців змальовують сюжет колядування. У першого митця пленерний стафаж: видніються вулички Вижниці, в центрі площі стоїть головна ялинка, навколо якої ходить коляда. Я. Січкар у реалістичній роботі «Колядники» зобразив сюжет різдвяного вертепу – театралізоване дійство у різних обрядових персонажах: «береза», «музиканти», «волхви», «цигани», «жиди», «пастухи». Подібний за сюжетом твір виконаний яєчною темперою «Зустріч на Різдво» С. Колісника, але в своєрідній манері письма: лаконічна стилізація форм, пастельні тони з колірними акцентами, присутня графічна лінія.

Шевченкова присутність у мистецьких творах Ярослава Пасічанського

Постать Т.Шевченка, його животворне слово є знаковими для кожного свідомого українця, бо і досі не втрачає своєї актуальності ні незглибима за змістом поезія Кобзаря зі своїми важливими імперативами, ні багатогранна мистецька спадщина, яка засвідчує великий талант її автора.

Шевченкове слово одухотворює, розвіює сумніви й вселяє віру у себе та сильну й незалежну державу. Живе поет у пам’яті народній, передаються його заповіти, які відлунюють пророцтвами подій прийдешнього і майбутнього часу. Багатовимірність уявлень про Т.Шевченка, глибинне пізнання його образу втілюється у численних живописних, графічних, декоративно-ужиткових творах. Він постає завжди різним: то спокійним і задумливо-романтичним, то зажуреним і суворим. Вражає також експресивність, драматизм та емоційна проникливість художніх робіт, їхнє композиційне вирішення та сюжетно-тематичне спрямування.

XXX обласний конкурс «Хвилююче слово Пророка»

Недаремно так сталося, що конкурс присвячений генію українського народу Тарасу Григоровичу Шевченко, з’явився у багатій палітрі культурно-мистецьких заходів Центру саме в рік здобуття Незалежності.

На відміну від багатьох інших талановитих українських письменників Шевченка не забороняли, не викреслювали його ім’я з підручників та врешті-решт з пам’яті людської. Навпаки з творчості Шевченка намагалися зробити певний культ, культ безумовно вигідний тодішній владі. Яких тільки ярликів на нього не навішували, яких нісенітниць не розповідали. Слава Богу, це вже у минулому. Нарешті ми можемо побути з Шевченком на самоті, не озираючись, не зважаючи на чужі ідеологеми, вільно насолоджуватися кожним Його словом.

Конкурс читців-декламаторів «Хвилююче слово Пророка» - це не тільки певне змагання у художньому читанні, це, перш за все, унікальна можливість зануритися у красу шевченківського художнього світу, такого унікального і, водночас, такого народного. А ще для багатьох учасників цей конкурс став першим поштовхом для самореалізації на мистецькій ниві.

Мова як енергетичний рівень культури: розмова з сучасними письменниками Буковини

Березнева пора має виразний літературний код – Міжнародний день письменника (3 березня), відтак – Шевченківські дні, які стартують з 9 березня, згодом – Всесвітній день поезії (21 березня). Журналістка «Суспільного» Інна КУБАЙ у програмі «3 СТУДІЯ» поспілкувалася з сучасними письменниками Буковини – Інгою КЕЙВАН, Максимом ДУПЕШКОМ та Іванною СТЕФʼЮК.

«Дозволила собі таку сміливість – урівняти в правах діалект і літературну мову у своїх творах, - розповідає Іванна Стефʼюк. – Я вважаю діалект магматичним ядром мови, живильним коренем, а тому переконана, що він потребує харизматичного, вдумливого і шляхетного представлення у мистецтві. Діалект – це не просто «хатній варіант» літературної, це далеко не так».