СОЛОДКЕ ПРОЩАННЯ З ЗЕМНИМ СВІТОМ – ДЕЩО ПРО ЛОКАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ СКЛАДАННЯ БУКОВИНСЬКОГО ПОМИНАЛЬНОГО ДЕРЕВЦЯ З ДАРАМИ

Красивий, сумний, багато кому незвичний і дивний звичай побутує на Буковині – разом з поминальними хлібами (подаваниками, струцнями) на похоронну процесію готують ще солодке поминальне деревце – «пом», «парастас», «прутчик», «деревце», «садочок», «Царскі врата». Під такими назвами цей вид обрядового хліба побутує у нас, а під загальною назвою «Буковинські поминальні деревця з дарами» внесений до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. У дослідженнях минулих років ми вже описували місцеві особливості споряджання та розподілу поминального деревця в селах Драчинці (колишній Кіцманський район) та Сучевени (колишній Глибоцький район). Краєзнавиця Анна Ватаманюк-Проскуріна дослідила специфіку складання такого деревця у Бережниці, Іспасі та Коритному (Вижниччина) [1]. Обрядові приписи стосовно того, якого розміру має бути деревце, на чому воно кріпиться (калач, решето, кошик, ноші чи стіл) – дуже різняться. Тож хочемо поділитися свіжими етнографічними свідченнями, котрі дослідницький проєкт «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва зібрав у експедиціях 2021-2023 років.

СТАТИ ЦАРЕМ НА ОДНУ НІЧ, АБО ДЕЯКІ ШТРИХИ ДО РУМУНСЬКОЇ ВЕРТЕПНОЇ МІСТЕРІЇ В СЕЛІ ГОРБОВА

Класичний вертеп, «Царі», «Ходіння з Николаєм», «Ірóди» - різдвяний народний театр в Україні має чимало варіантів. Тематичним осердям його є один з головних християнських сюжетів – про народження Сина Божого, вертеп, за визначенням Я.Закальської, «…акумулює найважливіші християнські ідеї, але має окреслену національну забарвленість, водночас відтворює місцевий колорит різних регіонів» [ 1, с.147].

Опинившись на різдвяні свята у селі Горбово, що неподалік Чернівців, мандрівник може стати свідком колоритної румунської містерії «Craii» («Країй», в перекладі з румунської – «король, цар»). Троє хлопців у високих яскравих шапках заходять до оселі пересвідчитися, що народився Спаситель, з ними – Янгол, Чабан, Харап. Янгол намагається показати, де народився Спаситель, Харап йому погрожує відрубати голову, а завершується сценка тим, що світла звістка виявляється правдивою – Спаситель таки народився. Дітям чи юнакам, які розігрували сценку-містерію, господарі дають подарунки та гроші – як винагороду за добру звістку і привітання.

14 ЖОВТНЯ – ЦІЛЕ ГРОНО СВЯТ

Сьогодні, 14 жовтня, відзначаємо кілька свят – Покрову Пресвятої Богородиці (одне з найбільших християнських свят), День українського козацтва, День Української Повстанської Армії та День захисників і захисниць України.

«Слоїк не може вернутися порожнім»

Душевна традиція, котра єднає Снятин і Конотоп, Рівненщину з Одещиною, Буковину з Поділлям. «Слоїк не може вертатися порожнім», - скаже вам господиня з Буковини, те саме потвердить і господиня з Сумщини, лише слоїк називатиме банкою, а так – все без змін. Йдеться про традицію взаємної гостинності: якщо вам у дім принесли молоко чи сметану в банках, ви маєте тут же перелити вміст у свій посуд, принесену банку (слоїк) вимити і на його дно кинути шматочок присоленого хліба. Зараз традицію осучаснили і кидають цукерки, печиво чи інші дрібні лакітки.

Звідки походить традиція і що вона означає?

Дослідниця Світлана Гончарук у статті «Клади перед людей хліб на столі» («Україна молода», 2010) пояснює: «Це пригощення для корови-годувальниці й оберіг від лихого ока».