Класичний вертеп, «Царі», «Ходіння з Николаєм», «Ірóди» - різдвяний народний театр в Україні має чимало варіантів. Тематичним осердям його є один з головних християнських сюжетів – про народження Сина Божого, вертеп, за визначенням Я.Закальської, «…акумулює найважливіші християнські ідеї, але має окреслену національну забарвленість, водночас відтворює місцевий колорит різних регіонів» [ 1, с.147].
Опинившись на різдвяні свята у селі Горбово, що неподалік Чернівців, мандрівник може стати свідком колоритної румунської містерії «Craii» («Країй», в перекладі з румунської – «король, цар»). Троє хлопців у високих яскравих шапках заходять до оселі пересвідчитися, що народився Спаситель, з ними – Янгол, Чабан, Харап. Янгол намагається показати, де народився Спаситель, Харап йому погрожує відрубати голову, а завершується сценка тим, що світла звістка виявляється правдивою – Спаситель таки народився. Дітям чи юнакам, які розігрували сценку-містерію, господарі дають подарунки та гроші – як винагороду за добру звістку і привітання.
Детальніше...Сьогодні, 14 жовтня, відзначаємо кілька свят – Покрову Пресвятої Богородиці (одне з найбільших християнських свят), День українського козацтва, День Української Повстанської Армії та День захисників і захисниць України.
Душевна традиція, котра єднає Снятин і Конотоп, Рівненщину з Одещиною, Буковину з Поділлям. «Слоїк не може вертатися порожнім», - скаже вам господиня з Буковини, те саме потвердить і господиня з Сумщини, лише слоїк називатиме банкою, а так – все без змін. Йдеться про традицію взаємної гостинності: якщо вам у дім принесли молоко чи сметану в банках, ви маєте тут же перелити вміст у свій посуд, принесену банку (слоїк) вимити і на його дно кинути шматочок присоленого хліба. Зараз традицію осучаснили і кидають цукерки, печиво чи інші дрібні лакітки.
Звідки походить традиція і що вона означає?
Дослідниця Світлана Гончарук у статті «Клади перед людей хліб на столі» («Україна молода», 2010) пояснює: «Це пригощення для корови-годувальниці й оберіг від лихого ока».
Детальніше...Сьогодні буде чимало суперечок – ось побачите. Про те, чи є сьогоднішнє свято язичницьким, чи християнським, і чи коректним є словосполучення «Івана Купала». А ще поширюватимуться тези, начебто це штучна для Заходу України традиція, нав’язана … комуністами. Насправді у етнографії (а ми досліджуємо дану тему саме з позиції етнографії та культури, а не богослов’я) сьогоднішня днина має свою і дохристиянську, і християнську символіку. А щодо того, що одне з найглибших свят, якому кілька тисячоліть, нам принесли комуністи.. це навіть коментувати не будемо.
Чому ми не оминаємо дохристиянську складову традицій? Все просто. Християнська традиція на наших теренах утверджувалася як мінімум з VIII століття нашої ери, саме про це свідчать розкопки на території сучасної Заставнівщини, де перші християнські храми з’явилися задовго до того, як ця світова релігія стала офіційною для нашого суспільства.
Детальніше...Гра – напевне, це одна з перших форм спілкування маленької людини зі світом. Однією з традиційних іграшок стала вузлова лялька, яка виготовлялася за допомогою намотування та прив’язування тканини без застосування голки. Як правило, іграшки для немовлят не ділилися на «хлопчачі» та «дівочі», тож руб’яні (тканинні) ляльки, змочені в молоці, використовувалися і як пустушка для присипляння, і як власне лялька для забавляння. Саме ця лялька-пустушка є першою умовно «їстівною» іграшкою, призначення якої заспокоїти дитину, задіявши при цьому смакові чинники: дитина певна, що споживає материнське молоко в той момент, коли іграшка її забавляє і присипляє.
Коли дитина стає старшою, і починає позиціонувати себе із котроюсь зі статей, відповідно розділяються й іграшки – для хлопчиків та для дівчаток. Хоча такий поділ, насправді, умовний. У минулі десятиліття хлопчики бавилися «кониками» та «стрільцями» - глиняними та дерев’яними, іграшки могли бути саморобні або ж купувалися на ярмарку.
Детальніше...