ОБРЯДОВІ ПОРОГИ І ДАРИ НА НИХ: ДЕЩО ПРО АТРИБУТИ ПОМИНАЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ БУКОВИНИ
- Створено: Понеділок, 20 березня 2023, 09:50
- Категорія: Звичаї та обряди
Один із найсумніших і разом із тим глибоко символічних діалогів можна почути між літніми людьми і їхніми внуками чи правнуками: «А ти будеш за мене дуже молитися? А поману меш давати за бабу? Але аби ти дуже не плакав, чув, Митрику?». Тобто люди, перебуваючи на межі життя і майбутньої смерті, усвідомлюючи її невідворотність, обережно питають у найближчих, чи ті турбуватимуться про молитву, офіру та інші важливі складники поминального чину. Поминальна обрядовість (про яку місцевість України ми би не говорили) – тема особлива і гранично делікатна. Те, що в інших є невід’ємним складником (наприклад, поминальні трапези та місце їхнього проведення), в інших може викликати як мінімум здивування. Те саме можемо сказати й про поминальні дари – десь це вияв глибокої останньої шани людині, що відходить, хтось же скаже: душі потрібна лише молитва, а все інше – зайве. Буковина в цьому плані не виняток – тут поминальні приписи суттєво різняться залежно від населеного пункту, а порівняння різних обрядових варіантів дає змогу отримати семантичну палітру, складену упродовж багатьох століть і тисячоліть. Враховуючи поліетнічність краю, цікавим для зіставлення є український, румунський, молдавський, польський та єврейський традиційні приписи – дуже часто вони перегукуються, проте кожен має власну обрядову канву.
«З НЕЮ ПОВ’ЯЗАНІ ВСІ НАШІ ОБРЯДИ», - АНАСТАСІЯ ПЕНТЕЛЕЙЧУК ПРО БУКОВИНСЬКУ ТАЙСТРУ
- Створено: Неділя, 19 лютого 2023, 14:32
- Категорія: Звичаї та обряди
Ткана чи вишита традиційна торбина з автентичним орнаментом – тайстра, трайста, трайстра. Різні фонетичні варіанти назви і різні технологічні втілення, проте суть незмінна: тайстра направду є незамінним атрибутом як одягової культури, так і однією з головних «учасниць» обрядів. Зараз, коли український традиційний одяг (автентичний та стилізований) на вершині популярності, тайстри проживають свою другу молодість – багато хто повертається до цього екзотичного виробу. А з гардеробу інших людей тайстра нікуди не зникала, і відповідно – повертати її немає особливої потреби.
МЕРЦІШОР: БУКОВИНСЬКА «ВАЛЕНТИНКА» ЧИ СВЯТО ПЕРЕМОГИ НАД МОРОКОМ?
- Створено: Субота, 18 лютого 2023, 07:06
- Категорія: Звичаї та обряди
І жителі Буковини, і її гості навесні мають нагоду спостерігати красиву традицію: румуни, молдовани, рідше – українці на теренах нашої області 1 березня вітають одне одного червоно-білими бутоньєрками. Ці прикраси називаються «мерцішóр», від румунського «martie» - березень. Існує кілька алгоритмів дарування (хлопці – дівчатам, дівчата – хлопцям, просто одні одним безвідносно до статі). Їх носять як бутоньєрку на лацкані верхнього одягу (як правило, зліва), або ж на капелюсі чи зап’ясті. Прикраса символізує закликання весни, і її носять від двох тижнів до місяця, а відтак вішають на плодове дерево, на роги домашній худобі, або ж підкидають у небо.
БЕССАРАБСЬКІ «ДІДИ З ТАЛАНКАМИ», БОЛГАРСЬКІ КУКЕРИ ТА ЇХНЯ ОБРЯДОВА ТАЄМНИЦЯ
- Створено: Середа, 25 січня 2023, 10:51
- Категорія: Звичаї та обряди
Новорічна традиція маланкування на території Чернівецької області має кілька втілень – це красноїльські крилаті ведмеді, це танцюючі коники (Горбова, Бояни, Тарашани, Шебутинці), це знамениті вашківецькі маски і їхній же Букшандар, суховерхівські Козаки, це «німа» Маланка з Шубранця і великокучурівські Діґанії [1]. Сценаріїв багато і вони, ніби в дивному калейдоскопі, вимішуються у єдиний еклектичний сюжет, де архаїчні звірі, жандарми часів Першої Світової, фантасмагорійні зліпки сучасності діють в одному часі. Таке можливо, вочевидь, лише в Маланці. Особливою є Маланка бессарабських сіл нашої області, сьогодні в межах цього невеликого есею хочеться уважніше придивитися до маланкування в Бабині (колишній Кельменецький, зараз – Дністровський район Чернівецької області).
СОЛОДКЕ ПРОЩАННЯ З ЗЕМНИМ СВІТОМ – ДЕЩО ПРО ЛОКАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ СКЛАДАННЯ БУКОВИНСЬКОГО ПОМИНАЛЬНОГО ДЕРЕВЦЯ З ДАРАМИ
- Створено: Вівторок, 24 січня 2023, 13:35
- Категорія: Звичаї та обряди
Красивий, сумний, багато кому незвичний і дивний звичай побутує на Буковині – разом з поминальними хлібами (подаваниками, струцнями) на похоронну процесію готують ще солодке поминальне деревце – «пом», «парастас», «прутчик», «деревце», «садочок», «Царскі врата». Під такими назвами цей вид обрядового хліба побутує у нас, а під загальною назвою «Буковинські поминальні деревця з дарами» внесений до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. У дослідженнях минулих років ми вже описували місцеві особливості споряджання та розподілу поминального деревця в селах Драчинці (колишній Кіцманський район) та Сучевени (колишній Глибоцький район). Краєзнавиця Анна Ватаманюк-Проскуріна дослідила специфіку складання такого деревця у Бережниці, Іспасі та Коритному (Вижниччина) [1]. Обрядові приписи стосовно того, якого розміру має бути деревце, на чому воно кріпиться (калач, решето, кошик, ноші чи стіл) – дуже різняться. Тож хочемо поділитися свіжими етнографічними свідченнями, котрі дослідницький проєкт «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва зібрав у експедиціях 2021-2023 років.