ЧИ ЛЮБИВ АРИСТОФАН ГОЛУБЦІ, І ЩО ТАКЕ БУКОВИНСЬКА ГАЛУШКА

Чому буковинці називають голубці галушками?

Культура приготування та споживання голубців – тобто фаршированого м’ясом та крупами листя – нещодавно стала національною культурною спадщиною України. Ця така близька для нас страва має різні варіанти назви – голубцí, гóлубці, долма, сарма, а на Буковині ви почуєте ще три інші назви – «галуші», «галушки» та «пальчики». Знавці традиційної кухні скажуть: галушка – це зовсім інша страва, де листя не використовується, але не все так однозначно, адже Буковина кілька століть поспіль паралельно вживає назви «галушка» та «голубець», і цей «гастрономічний феномен» свого часу здивував лексикографа, уродженця Луганщини Володимира Даля, котрий при укладанні тлумачного словника (1863 рік) зафіксував уживання назви «галушка» на позначення страви «голубці»: «В Подільській губернії галуша, голубці, пшоно с телятиною в капустяному листі, варене в квасу» [4].

ВІНОК, ЩО РУХАЄТЬСЯ» І РИТУАЛЬНИЙ ОБМАН – ДЕЩО ПРО СЕМАНТИКУ БУКОВИНСЬКОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО МАРКЕРА

Він – виразний і делікатний дівочий символ – буковинський урочистий вінок з ковилою. Це традиційний убір для мешканок рівнинних сіл Чернівецької області, шитий каркасний високий вінок, символічну кульмінацію якого становить трава ковила (обов’язково – нефарбована). Сам каркас вінка може бути циліндричним, у вигляді невисокої бісерної коронки, або ж нагадувати убір троянського воїна – кріпитися по центру голови). «Вінок, що рухається», - ця метафора не є штучною, адже пухнаста ковила на вершині вінка з першими подувами вітру починає «танцювати», а відповідно сам вінок – «рухатися».

БУКОВИНСЬКИЙ УРОЧИСТИЙ ВІНОК ВІДТЕПЕР – ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Буковинський урочистий вінок з ковилою (кода, кодина, павун, вінок з травою, павуновий вінок, трава) – це різновид дівочого головного убору рівнинних сіл Буковини, шитий каркасний високий вінок, символічну кульмінацію якого становить трава ковила (обов’язково – нефарбована). Сам каркас вінка може бути циліндричним, у вигляді невисокої бісерної коронки, або ж нагадувати убір троянського воїна – кріпитися по центру голови). Нещодавно відбулося засідання експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики України і елемент «Буковинський урочистий вінок з ковилою» визнано національною культурної спадщиною. Детальніше про це можна дізнатися за посиланням: Про це йдеться в наказі МКІП від 26 липня 2023 року. Цей вінок є нашим етномаркером, за яким впізнають буковинців на етнографічній карті України.

ЗЕМЛЯНІ СТОЛИ ТА ЗАГОВОРЕНІ МАНДРИКИ: ДЕЩО ПРО РІДКІСНІ ПЕТРІВЧАНІ ОБРЯДИ

Чи сідали ви колись за земляні столи, оточені з усіх боків маминими рушниками? Якщо ні, то певно ви не петрикували на Покутті. Красива традиція, значення якої може бути загадкою для її виконавців. «Петрати», «петрикувати», «сідати до петрика», «копáти Петра» - кожна з цих місцевих назв зображає підліткову пастушу традицію викопувати круглі або квадратні столи в землі, а відтак частуватися всередині цієї ритуальної конструкції. Тобто по суті хлопці підліткового віку спочатку обкопують рівчаками земляний клин, який слугуватиме столом, відтак виготовляють з гілок хрест і вкопують посередині стола, а відтак цей хрест прикрашають вінками. Сама трапеза є символічною і відтворює значення жертовної трапези, трапези-подяки за добрий пастуший рік.