ІСПИТ ВІД ЯНГОЛІВ І «НАДВІРНА КОЛІДА» У БУКОВИНСЬКИХ РОЗТОКАХ: РОЗПОВІДАЄ ЮРІЙ КЕРМАЧ
- Створено: Неділя, 30 листопада 2025, 18:47
- Категорія: Звичаї та обряди
Традиційна гуцульська коляда – особливе дійство. Чоловічі гурти йдуть від хати до хати, серед них – голова товариства, його у горах називають березою. Чого йдуть тільки чоловіки? Бо новий рік уявляється парубком, чоловіком. То горяни вірять: якщо першим у дім зайде чоловік – бути благополучному рокові. А чого той чоловік побажає – неодмінно збудеться. Але коли колядники зайдуть до хати, то найкрасивіші і найпишніші коляди – на честь ґаздинь і їхніх дочок.
Традиції різняться: знаменита криворівнянська коляда немислима без трембіт, топірців і рогів, коляда ж у буковинських Розтоках відбувається у супроводі лише скрипки. Сучасніші – з баяном, а традиційна – суто зі скрипкою. У ґаздівську коляду ходять тільки чоловіки, цей колядницький гурт називається «братя», «братство». Жінки також ходять у колядники, але не в ґаздівську коляду, а вже опісля. Виконують братя давні коляди, деякі з виразною християнською символікою, є й архаїчніші.
Детальніше...КОЛИ ВІДЛІТАЄ ДУША: РИТУАЛИ ВІЧНОСТІ У БУКОВИНСЬКИХ РОЗТОКАХ
- Створено: Четвер, 25 вересня 2025, 16:09
- Категорія: Звичаї та обряди
Одна з найчутливіших тем у етнографії – похоронні, поминальні обряди та уявлення про душу у засвітах. Адже ці теми неминуче пов’язані з болем та втратами, тож обряди поминального характеру доволі закриті. Багато хто навіть остерігається зберігати родинні світлини з похорону – воліє сховати їх окремо від інших, радісних фотографій. Аби не притягувати. І мало хто може достеменно розповісти, як відбувається поминальний чин у його населеному пункті – як правило, у цю важку хвилину родина звертається до когось, добре обізнаного з традиціями, хто керуватиме всією послідовністю виконання обрядів. Цю негласну народну професію ми назвали «поминальний розпорядник» (чи «розпорядниця»). Людина, яка знає місцеві традиції і може допомагати родинам провести увесь чин похорону, є незамінною. У буковинських Розтоках такими знаннями володіє Параска Джуряк (1936 р.н.), вона виховала уже багато учениць і передала свої вміння доньці, Наталці Бойчук (1964 р.н.). Параска Олексіївна з юної дівчини відчула інтуїтивний потяг берегти поминальні традиції, бо розуміє незамінність таких знань. Адже наскільки важливо для людини дотримати якнайкраще приписи хрестин чи весілля, настільки ж важливо провести рідну душу в інший вимір і віддати їй якнайкращу шану.
«ТАЄМНИЦІ БУКОВИНСЬКОЇ ПИСАНКИ»
- Створено: П'ятниця, 04 квітня 2025, 11:16
- Категорія: Звичаї та обряди
Один із виразних символів української традиційної культури – писанка. Вона, як відомо, стала елементом нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО і без писанки не обходиться жодна великодня традиція. Саме цій темі була присвячена етнографічна студія «Таємниці буковинської писанки», котру етнографічний проєкт «Спадщина» Буковинського центру кульутри і мистецтва провів у співпраці з «Гончаренко.Центром-Чернівці», лекторка – завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк. На заході йшлося про каруківки – традиційні мальованки на межі Північної і Південної Буковини, а також про писанкарку Євдокію Візнюк, про Рахманський Великдень, традиції буковинської помани і про те, яка писанка «правильна» – списана на сирому чи вареному яйці.
СМІЛИВА МАМАЇВСЬКА МАЛАНКА: ТРАДИЦІЯ, БЛАГОДІЙНІСТЬ І СИЛА ПОКОЛІНЬ
- Створено: Четвер, 02 січня 2025, 14:44
- Категорія: Звичаї та обряди
Новорічна традиція буковинського маланкування – зараз це нематеріальна культурна спадщина України, якою цікавляться і захоплюються як жителі Чернівецької області, так і гості краю. Окрім Буковини, маланкування поширене і на Івано-Франківщині, Тернопіллі, типологічно споріднене воно з обрядом Мошу (також нематеріальна культурна спадщина України, збережена в Одеській області). Багато де присутній обряд «водіння Кози». Має маланкування близьких родичів у Румунії, Болгарії, Німеччині та інших країнах світу, і сенс традиції – на межі старого і нового року подивитися в очі всьому страшному і смішному й переродитися.
ДВА ВЕСІЛЛЯ, ПРИКРАШЕНІ ДЕРЕВЦЯ і ДАМА-ГОРА: ЕТНОГРАФІЧНІ ЛЕЛІТКИ СЕЛА ЛОПУШНА
- Створено: Понеділок, 25 листопада 2024, 13:37
- Категорія: Звичаї та обряди
Кажуть, молодість ніколи не забувається. Свідчення тому – світло в очах, коли розпитуємо старших людей про традиції їхньої молодості та юності. Ці згадки – як блискуча лелітка, яка здатна зробити будень яскравішим. Одна з дослідницьких експедицій привела нас у село Лопушна Берегометської громади Чернівецької області, і перше питання, яке зринає у бесіді – «Розкажіть, як було колись, а як є тепер». Чому у горах весілля нареченого та нареченої святкують окремо, як і для чого прикрашають весільні деревця і що означає танець із привабливою назвою «дама-гора» - відповіді на ці запитання можна відшукати у захопливій розмові з носіями традиції.