Серія «Моя Буковина» молодої художниці Альони Беженар

ХХ та початок ХХІ століття характеризуються стрімким розвитком етнокультури, своєрідного «етноренесансу» в мистецтві. Її репрезентують такі художні напрями, як етноархаїка, етнофутуризм, етномодерн, етноавангард, етноарт тощо. Це - шлях пошуку новацій, трансформацій та інтерпретацій художниками досвіду минулих епох, синтез народних традицій задля збереження культурної ідентичності українського мистецтва. Так митці стають генетичними носіями етнокультурних цінностей, а їхні твори - об’єктами дослідження істориками, культурологами та мистецтвознавцями.

Своїми етномодерновими картинами поповнила мистецьку скарбницю художниця з Хмельниччини Альона Беженар. Вона не лише мисткиня, а й дослідниця та мистецтвознавиця. Вищу професійну освіту здобула, навчаючись у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво». Мисткиня знаходиться у постійному творчому пошуку, експериментує в різних видах і жанрах мистецтва. Бере активну участь в міжнародних, всеукраїнських, обласних виставках, конкурсах, мистецьких проектах, фестивалях, ярмарках, благодійних акціях, проводить персональні виставки та організовує майстер-класи. З 2019 року працює методисткою науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва.

Семантика та стилістика народної витинанки на Буковині і Бессарабії. Ремінісценції витинанкових форм Василя Беженаря

Паперові витинанки – поширена прикраса хатніх вікон: виготовляючи їх, господині вкладають індивідуальне розуміння таких мистецьких категорій, як естетика, композиція та символіка. Звісно, не кожна така робота є мистецькою, і не кожна господиня – майстринею витинанки, але саме народна етимологія витинанки промовисто говорить про її логіку і знакову сутність. Якщо говорити в загальноукраїнському контексті, то буковинські та бессарабські витинанки не мали такого бурхливого розвитку, як, скажімо, на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті, але вони варті уваги. Своєю самобутністю, що проявилася в орнаментальній мові, технічних прийомах виготовлення, композиційному ладі та колористичній системі витинанка привабила таких дослідників як І. Гургула, М. Станкевич та М. Шкрібляк.

Народна витинанка на Буковині та Бессарабії з’явилася в середині ХІХ століття. Її виникнення пов’язано, переважно, з появою дешевого і доступного для сільського населення матеріалу (зокрема – паперу), а також з переходом від курної хати до «чистої», що надавало побуту естетичного збагачення. Погодьмося, у чистій світлиці витинанка виглядає направду ошатно. Для виготовлення витинанок майстри використовували переважно тонкий папір, глянцевий, яскраво-насичених кольорів, який добре складався та легко піддавався вирізуванню деталей різних розмірів. Ажурні оздоби були переважно білими або одноколірними, виготовляли їх за допомогою ножиць, ножа та інших гострих знарядь. Такі вироби виготовлялися найчастіше навесні перед Великоднем та Новим роком; витинанки кріпилися на стінах, вікнах, сволоках, печі, мисниках, поличках. Витинанки виконували функціонально-побутову, естетичну та обрядову функції.

Акварельні верлібри Світлани Побережної

Любов до батьківщини починається із мальовничих місць, стежин, завулків, лісів, гір, річок, озер, будинків... Це рідні краєвиди, де художник черпає натхнення, збагачує свій внутрішній світ під час виходу на пленер. Легкий подих вітру, шум трави, трепіт листя, пташиний спів, мерехтіння крапель вранішньої роси, відображення сонця в спокійній воді… детально прописує у своїх творах талановита буковинська художниця, членкиня Буковинської акварельної асоціації «Magenta» Світлана Побережна (Акунєєва).

Народилася Світлана Іванівна 3 липня 1967 р. у селі Зарожани Хотинського району Чернівецької області, нині Недобоївської ТГ Дністровського району, згодом переїхала у м. Сторожинець, де й проживає досі. Художню фахову освіту здобула, навчаючись у Вижницькому училищі прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка за спеціальністю «Художня вишивка» (1982-1986 рр.). У 2006-2011 рр. навчалася в ВНЗ «Інститут реклами» у м. Києві за спеціальністю «Дизайн».

Художня мова батикових картин Тамари Покотило

Чи не найбільше художніх прийомів увібрав у себе унікальний вид декоративно-ужиткового мистецтва – батик: акварель, пастель, графіку, вітраж, мозаїку… На Буковині такий розпис по тканині почав розвиватися недавно. Першою у нашому краї цю техніку почала популяризувати відома художниця Тамара Покотило.

Тамара Володимирівна Покотило – видатна художниця монументального та декоративно-ужиткового мистецтва, членкиня Національної спілки художників України (1989), лауреатка обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича (2006), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Кобилянської (2007), обласної мистецької премії ім. О. Киселиці (2013). Народилася 10 січня 1952 року в м. Лубни Полтавської області. Відійшла у вічність 31 жовтня 2021 року в Чернівцях.