Новини

Красна маланка

IMG 3616Легендарна буковинська маланка з року в рік продовжує притягувати тисячі людей, багато з яких готові долати тисячі кілометрів, аби хоч на декілька годин поринути у цю народну стихію. Іноді здається, що, власне, і для професійних дослідників феномен маланки – все ще terra incognita. Когось приваблює різнобарв’я костюмів, когось - незвичні співи й танці, а когось – атмосфера справжнього карнавалу. Та чимало людей зізнаються, що вони приїжджають в буковинські села та містечка (іноді збираючи гроші на подорож упродовж року), щоб ще раз доторкнутися до цього незвичного, прадавнього і, як не парадоксально, такого природнього дійства, збереженого у своїй первозданній красі. Напрошується аналогія з серфінгістом, який знову і знову «ловить свою хвилю». А під час самого маланкування ніби співає та говорить душа народу: «Ми були, ми є і ми будемо!»

Файні колядники у нас. Вітання з Київщини

img8У нашому онлайн етнопроєкті «Буковинське Різдво» - гарні й талановиті віншувальники та колядувальники з усієї України. Тож маємо приємну нагоду презентувати Вам найперше вітання зі славної Київщини.

Надіслали його наші колеги та друзі з Київського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи. Це направду особливо приємний дарунок в час різдвяних свят усім учасникам етнопроєкту «Буковинське Різдво» та його шанувальникам, які читають наші публікації та дивляться відеосюжети.

Філософія живопису Анатолія Фурлета

IMsf9jFqhzF77lvn4k8Y.r575x340(мистецька палітра онлайн-етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Із творчого доробку (вибране одинадцяте)

Анатолій Фурлет – відомий буковинський художник, член Національної спілки художників України, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Ольги Кобилянської (2020 р.), премії ім. Михайла Дерегуса Міністерства культури України (2020 р.).

Народився 13 лютого 1958 року в селі Чепоноси Хотинського району Чернівецької області. Початкову мистецьку освіту здобув у Хотинській дитячій художній школі (1974-1976 рр.), вищу - в Одеському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті (1978-1983 рр.). Після навчання з 1983 р. працював викладачем у дитячій художній школі в місті Городок Хмельницької області, а через 3 роки став її директором. З 2000 року на Київщині у місті Буча зорганізував спеціалізовані художні класи на базі школи №4 і пропрацював там до виходу на пенсію.

Заглянь під маску буковинської маланки

329282Маланка – це справжня етнографічна анархія. Її неможливо дисциплінувати, режисувати чи передбачити. А ще вона постійно змінюється. Архаїчна тотемна, соціальна, маланка-переберія, етнографічна і навіть суспільно-політична – всі вони різні, і в цьому їхній смак.

Маланка має свої правила, але таємні: чужий їх не відразу роздивиться.

А якщо вслухатися – про що каже Маланка?

Якщо зараз Маланка – більше смішний образ, і втілюють його часто молоді хлопці, то первісно за Маланку на Путильщині йшла щонайкраща і найчесніша дівчина, це було дуже гонорово. Юрій Федькович згадує: «Котре найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь (Чильчик) був перебраний за ратая (оратаря), с чепигами або з серпом у руках; а Король з новим місяцем на чолі, а яко мисливець з сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана; плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці оленя або сокола, а Змий-дід нарешті, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників».

Колядове дійство у витинанці Любові Косович

1 2(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Із творчого доробку (вибране десяте)

Любов Косович – буковинська художниця, ілюстраторка. Народилася 2 березня 1956 р. в с. Кореличі Перемишлянського району Львівської області. У 1971-1975 рр. навчалася у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на відділі художньої вишивки. У 1975-1976 рр. працювала лаборантом на кафедрі живопису Львівського політехнічного інституту. У 1982 році закінчила Одеський педагогічний інститут ім. К. Ушинського (художньо-графічний факультет). З 1982 р. працює викладачем малюнку, живопису і композиції Вижницької художньої школи (з 2020 року – Мистецька школа Вижницької міської ради). Активна учасниця колективних, обласних і районних виставок. З 1995 р. і до нині працює художником-декоратором літературно-мистецького журналу для дітей України «Дзвіночок».

Талановита мисткиня Л. Косович створює ажурні твори у техніці вирізування. Свої паперові витинанки виконує у самобутній манері, де органічно поєдналися реальність, символіка та етнотрадиції буковинського краю з його обрядами, звичаями, святами, фольклором. Сюжетні композиції компонує з рослинним орнаментом: стебла з листочками, квітами, букети, зустрічаються й геометричні мотиви. Роботу створює в одному кольорі, переважно білому, для фону використовує найчастіше такі кольори: синій, блакитний, зелений, червоний.