Наївні картини Марії Гебрін як засіб відображення етнокультури

Традиції та етнографічні особливості минулого українського народу чи не найкраще розкриваються в наївному малярстві. Народні майстри такі картини писали з особливою відповідальністю. Чи не єдина майстриня, яка працює у техніці наївного малярства у Чернівецькій області ˗ Марія Гебрін.

Марія Іванівна Гебрін працює у різних жанрах: історичному, сюжетно-побутовому та пейзажному. Роботи експресивні та водночас сповнені внутрішньої гармонії і спокою. Ретроспективність та лаконічність композиції, яскрава поліхромна палітра кольорів, умовність лінійної та повітряної перспективи, лінеарне моделювання форм та образів лубка – визначальні засоби виразності живопису, завдяки яким художниця формує персональний стиль.

Велика праця народного майстра Івана Гончара

Серед розмаїття народного мистецтва Буковини чільне місце займає гончарство, у якому чи не найкраще органічно поєдналися пластика форм та орнаментальний декор з його утилітарним призначенням. Один із найбільших осередків цього ремесла ХІХ-ХХ ст. – село Коболчин Сокирянського району Чернівецької області. Тут 19 червня 1940 року у багатодітній сім’ї народився нині добре знаний народний майстер Іван Гончар, який зробив великий внесок у культурну скарбницю не лише Буковини, а й усієї України.

Іван Терен: «Я обираю серцем»

Творчий колектив нашого центру створив навчально-документальний фільм, присвячений постаті Івана Терена «Я обираю серцем». Фільм задумувався як творчий підсумок, із яким майстер виходить до поціновувача традиції на довірливу розмову. Доля розпорядилася інакше – ця документальна стрічка і відображена на ній виставка «Буковинські сміхованці» стала лебединою піснею Івана Терена…

Заслужений майстер народної творчості України, різьбяр і живописець, чудесний знавець буковинських традицій. Перша персональна виставка, де стрічку символічно перерізає тоді ще зовсім маленький син... Остання персональна виставка, яка звалася так оптимістично, що ніхто би й не подумав, що вона – завершальний штрих його діяльності - "Буковинські сміхованці". Іван Іларіонович доповнював і довершував власні коментарі для фільму стільки разів, скільки добрий різьбяр довершує візерунок.

Розмова про сокровенне

У свіжому матеріалі журналістки Маріанни Антонюк у газеті "Версії" читайте про тему, яка зазнала чи не найбільшої стереотипізації.

Яка вона - "чоловіча" і ""жіноча" робота? А чоловічий і жіночий світи? Як створити себе сильними? І чому народне мистецтво так потребує любові і правдивого інтересу. 

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.