Погожі березневі дні на Буковині всміхаються першими пролісками, напрочуд теплими сонячними промінцями, які так лагідно зігрівають після затяжної зими. Зазвичай початок української весни проходить під оберегом мудрого Шевченкового слова, яке так органічно вплелося в одвічний, природний цикл.
Пам'ять народу і незгасна любов до великого сина України щороку, в день народження Великого Кобзаря, збирає нас на обласному конкурсі читців, присвяченому пам’яті Т.Г. Шевченка «Хвилююче слово Пророка», на якому молоді люди ніби заново відкривають сторінки «Кобзаря», засилаючи в небесну блакить невмирущі «нашу думу, нашу пісню».
Жанр художнього читання давно увійшов у повсякденне творче життя шанувальників мистецтва художнього слова. Воно все більше викликає жвавий інтерес у слухача. Саме художнім прочитанням виконавці намагаються здійснити друге народження літературного твору, надати йому нової емоційної виразності.
На Буковині традиція вшановувати образ Тараса Шевченка у живописі сягає кінця ХІХ століття, коли вперше у 1889 році було створене портретне зображення поета видатним українським живописцем та портретистом Юстином Пігуляком (1845–1919). З тих пір мистецька скарбниця Буковини збагатилася сотнями високомайстерними творами на шевченківську тематику. Кожне покоління митців по-своєму інтерпретує та віднаходить у творчості Шевченка щось своє, особливе, хвилююче, гостроактуальне для тієї доби, яку проживає. Особливо посилилося розуміння Шевченкових заповітів у наш час, коли Україна частково втратила свою територіальну цілісність та перебуває у стані неоголошеної російсько-української війни.
Нині по-новому оживає образ Т. Шевченка в українському мистецтві. У символічній проекції постає образ поета у картині «Шевченківський дух» (2015) буковинської художниці, майстрині писанкарства, іконопису на склі, народного малярства Альони Беженар. Вперше ця робота була представлена в експозиції мистецької галереї «Вернісаж» у березневі дні 2015 року з нагоди 201-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка. Згодом стала окрасою обкладинки науково-популярного нарису «У мистецькому різнобарв’ї. Тарас Шевченко в образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві Буковини» Ольги Меленчук, який побачив світ у 2016 році.
З кінця листопада 2020 р. до кінця лютого 2021 р. Буковинський центр культури і мистецтва, реалізував масштабний онлайн-етнопроєкт «Буковинське Різдво», який увібрав у себе етнографічні роздуми, майстер-класи колядування, віншування, створення народних прикрас та іграшок, етноялинку, святкову кухню, різдвяні історії, буковинське коло коляди та мистецьку палітру буковинського Різдва. Останній розділ проєкту представляє онлайн-виставку художників та народних майстрів на різдвяну тематику – своєрідний літопис буковинських обрядів, звичаїв та традицій відзначення свята Різдва Христового та його головних символів і атрибутів. Автор проєкту – Микола Шкрібляк, заслужений діяч мистецтв України, етнограф, мистецтвознавець.
Найбільш багатобарвна палітра Різдва передана у творах станкового живопису. Своєрідну інтерпретацію християнських образів написав чернівецький художник Анатолій Фурлет – твір «Втеча до Єгипту». Композиція тут динамічна, як і колірна гама, митець використовує складну фактуру з ліній, крапок, плям, мазків та їхнього ритмічного чергування. Віталій Косович з Вижниці, Яків Січкар – Хотина, Сергій Колісник та Олександр Гармидер – з Чернівців змальовують сюжет колядування. У першого митця пленерний стафаж: видніються вулички Вижниці, в центрі площі стоїть головна ялинка, навколо якої ходить коляда. Я. Січкар у реалістичній роботі «Колядники» зобразив сюжет різдвяного вертепу – театралізоване дійство у різних обрядових персонажах: «береза», «музиканти», «волхви», «цигани», «жиди», «пастухи». Подібний за сюжетом твір виконаний яєчною темперою «Зустріч на Різдво» С. Колісника, але в своєрідній манері письма: лаконічна стилізація форм, пастельні тони з колірними акцентами, присутня графічна лінія.
Постать Т.Шевченка, його животворне слово є знаковими для кожного свідомого українця, бо і досі не втрачає своєї актуальності ні незглибима за змістом поезія Кобзаря зі своїми важливими імперативами, ні багатогранна мистецька спадщина, яка засвідчує великий талант її автора.
Шевченкове слово одухотворює, розвіює сумніви й вселяє віру у себе та сильну й незалежну державу. Живе поет у пам’яті народній, передаються його заповіти, які відлунюють пророцтвами подій прийдешнього і майбутнього часу. Багатовимірність уявлень про Т.Шевченка, глибинне пізнання його образу втілюється у численних живописних, графічних, декоративно-ужиткових творах. Він постає завжди різним: то спокійним і задумливо-романтичним, то зажуреним і суворим. Вражає також експресивність, драматизм та емоційна проникливість художніх робіт, їхнє композиційне вирішення та сюжетно-тематичне спрямування.
Недаремно так сталося, що конкурс присвячений генію українського народу Тарасу Григоровичу Шевченко, з’явився у багатій палітрі культурно-мистецьких заходів Центру саме в рік здобуття Незалежності.
На відміну від багатьох інших талановитих українських письменників Шевченка не забороняли, не викреслювали його ім’я з підручників та врешті-решт з пам’яті людської. Навпаки з творчості Шевченка намагалися зробити певний культ, культ безумовно вигідний тодішній владі. Яких тільки ярликів на нього не навішували, яких нісенітниць не розповідали. Слава Богу, це вже у минулому. Нарешті ми можемо побути з Шевченком на самоті, не озираючись, не зважаючи на чужі ідеологеми, вільно насолоджуватися кожним Його словом.
Конкурс читців-декламаторів «Хвилююче слово Пророка» - це не тільки певне змагання у художньому читанні, це, перш за все, унікальна можливість зануритися у красу шевченківського художнього світу, такого унікального і, водночас, такого народного. А ще для багатьох учасників цей конкурс став першим поштовхом для самореалізації на мистецькій ниві.