«Зараз не до лірики», - можна почути думку, яка говорить про складні, переломні часи. Проте лірика насправді буває різною, і громадянська, або ж патріотична поезія якраз і витворюється для того, аби ставати маніфестом боротьби, розрадою у тузі, або ж полум’яним закликом любити своє. На черговому засіданні Клубу української мови учасники групи декламували поезію, яка змінила, зміцнила, надихнула. Прозвучали поезії Тараса Шевченка, Василя Голобородька, Ліни Костенко, Сергія Жадана, Софії Безверхої, Любові Якимчук, Олександра Кобилякова, Василя Симоненка, Володимира Сосюри та інших письменників. Частина учасників, які не змогли бути присутніми на занятті, записали відео декламації і поділилися.
Бувають обряди чи атрибути, які при першому знайомстві дивують: яскрава і провокативна Маланка, трапеза на цвинтарі чи обдаровування на похороні, традиція буквально носити на собі грошовий запас родини (прикраса «сальби») тощо. Не менше мабуть буде подивований гість, коли підслухає «спілкування» з борщем акру, або коли побачить, як дитину «продають через вікно», або коли дізнається, що чоловіки носять у нас яскраві шийні прикраси і хустки, та ще й дуже вишукані. Мабуть викличе зацікавлення теж, чому в нареченої насправді два вінки на голові і справжній видимий лише для найрідніших.
Колектив Буковинського центру культури і мистецтва вітає директора Народного дому с. Банилів-Підгірний Сторожинецької міської ради Геннадія Вікторовича Харитона з поважним ювілеєм!
Упродовж багаторічної творчої діяльності Геннадій Вікторович зробив чималий внесок у розвиток та збереження культурних надбань рідного краю. Очолюючи понад 30 років Народний дім, ювіляр зарекомендував себе як досвідчений фахівець. Уся його діяльність пов'язана з роботою різножанрових аматорських колективів, любительських об’єднань та клубів за інтересами.
У цей день від щирого серця зичимо Геннадію Харитону міцного здоров’я, миру, творчого неспокою, драйву, втілення нових і цікавих задумів!
З роси і води Вам!
Літо для буковинського селянина – це передусім період збору врожаїв. А ще – це барвиста багатозначна обрядовість, про яку є сенс говорити. Саме з цією метою зібралося зацікавлене товариство на терасі Буковинського центру культури і мистецтва, ініціатором цієї етнографічної студії стала Всеукраїнська ініціатива «Активна громада» у м. Чернівці. Географія відвідувачів – Токмак, Слов’янськ, Луганськ, Маріуполь, Чорнобаївка, Харків, Сіверодонецьк, Миколаїв. На занятті йшлося про жіночі обряди збирання зілля і традиції зільництва загалом, про купальські традиції (порівняння обрядових тонкощів Слобожанщини, Полісся, Гуцульщини та Буковини), петрівчані традиції (земляні столи та петрикування, посвята у парубки), а також про традиції Маковея, Преображення Господнього та Першої Пречистої.
Цикл авторських вечірніх лекцій Іванни Стеф’юк «Екзотичне гроно» зібрав усіх зацікавлених у медіацентрі «Belle Vuе», і тема заняття - «Жовто-сина фана. Українське серце буковинської культури». Цього разу екскурс у витоки символіки сягнув часів трипільської культури – як відомо «буковинську Трою», тобто частину мальованої неолітичної кераміки, знайденої в буковинських Шипинцях та околицях, скрупульозно дослідив і описав у докторській дисертації вчений-археолог зі світовим ім’ям, письменник Олег Кандиба (Ольжич). Тож лекторка розповіла про Музей трипільської культури, який діє на території КРВ «Буковинська Троя», а також про наші авторські студії стосовно трипільських впливів на українську культуру. Друга підтема – «Недитячі мисли дитячого фольклору» стосувалася дитячих обрядів, практик, ігор та забавлянок, які зараз перейшли в гру, а колись мали магічний чи мантичний спектри трактування – «петрикування», «ховання ляльки», пісня-гра «Подоляночка», пісня-гра «Іди, іди дощику» тощо.