До 160-річчя від дня перепоховання Тараса Шевченка

В українському культурному просторі, мабуть, не знайдеться митця, який би не вчився у пророка Тараса Шевченка, не надихався його ідеями, не прагнув би відтворити образ поета у живописі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві. Основоположною і завжди актуальною залишалася творчість Т. Шевченка для відомого буковинського різьбяра, майстра художньої інкрустації по дереву Василя Явдошняка (1928–2010), який упродовж усього життя черпав натхнення, повсякчас звертаючись до постаті поета. Крім того, у творчій скарбниці майстра наявні портретні зображення не лише Т. Шевченка, бо створив він їх чимало, а й відомих історичних осіб та майстрів слова – Богдана Хмельницького, Олекси Довбуша, Івана Франка,Лесі Українки, що засвідчують його високий патріотизм, шанування тих, хто відстоював українську національну ідею та закладав фундамент українській державі.

У житті В. Явдошняку пощастило на хороших вчителів, справжніх професіоналів своєї справи, від яких опановував основи різьбярства, зокрема від Івана Мельника навчився рельєфної різьби, а від Миколи Чорного засвоїв техніку інкрустації. Славетні педагоги були послідовниками традицій класичної школи гуцульського різьбярства, біля витоків якої стояли видатні гуцульські різьбярі – Василь Шкрібляк, Василь Девдюк, Марко Мегединюк. До речі, Микола Чорний, учень Василя Девдюка, – перший, хто приніс традицію гуцульської інкрустації на Буковину. Цієї техніки навчав буковинську молодь у п’ятому ремісничому училищі у середині ХХ століття, де згодом трудився В. Явдошняк.

Великдень – головне свято весняного циклу, коли оживає природа, відроджується усе живе для продовження життя на землі. В ньому християнська традиція поєдналася з відгомоном найдавніших язичницьких вірувань наших предків. Головний символ свята – писанка, що символізує початок нового життя. У стародавній міфології образ яйця сприймався як центр, з якого постав Всесвіт, а у християнстві означає воскресіння Ісуса Христа. Про глибоке вивчення народних традицій свідчать витинанки буковинської художниці Любові Косович. З творчого доробку мисткині можна виокремити цикл тематичних робіт: «Весняна», «Вижницькі візерунки», «Берегиня», «Метелики», «Паска красна…», «Пробудження», «Радість», які створені в техніці паперовирізування.

Композиції робіт виконанні в одному кольорі, переважно білому, жовтому та червоному, а для фону - зелений, синій, блакитний та фіолетовий. Вони виконанні у самобутній манері, мають своєрідне трактування форм, ритмічні акценти та багатство орнаментальних мотивів. Усі паперові твори є семеричними і одноосьовими.