Мистецький шлях Петра Микитчина

Петро Микитчин – буковинський художник, ветеран військової служби, член обласного козацького товариства «Буковинський козацький кіш». Його життя тісно пов’язане з творчістю, яка завжди дарувала митцю силу та натхнення.

Народився Петро Микитчин на Львівщині 9 квітня 1952 року. Здібності до малювання проявляв ще в ранньому віці, особливо манила хлопчика Шевченкіана. Навчаючись у школі, майстер пензля виконував графічні замальовки до віршів з «Кобзаря». Успадкував творчі задатки від свого діда Лук’яна Лесюка, який був майстром малярства та соломоплетіння.

Після закінчення Стрийського професійно-технічного училища у 1970 році Петро Микитчин продовжив здобувати мистецьку освіту в Дніпропетровському художньому училищі ім. Т. Г. Шевченка. Не завершивши навчання, його забрали на військову службу, під час якої займався мистецтвом як художник-оформлювач. Там митець познайомився з військовослужбовцем, який навчався у Московському художньому інституті ім. Сурікова та став його учителем, займаючись з ним академічним рисунком.

"Букет з гладіолусами", полотно, олія.	"Білосніжний бузок", полотно, олія.	"Польові квіти", картон, олія

У 1975 році художник вступає до Московського університету мистецтв на факультет «Живопис-графіка» і навчається там заочно. Написав чимало графічних та живописних портретів солдатів, державних, політичних, військових діячів. Його роботи не лише передають індивідуальні риси натурщиків, а й виконанітехнологічно якісно. Згодом проходив службу в автономній республіці Комі. Там за свої творчі здобутки був удостоєний премії. Надалі продовжив проходити військову службу в Сибірській тайзі як художник-оформлювач стендів та панно. Надихнувшись навколишньою місцевістю, написав чимало акварельних пейзажів хвойних лісів, міських нетрів та дзеркальних озер.

"А ніч така місячна", полотно, олія	"Глухарі", полотно, олія	"Місячне відлуння", полотно, олія

Свою першу персональну виставку відкрив у Комі Вожаєль, на якій презентував акварельні та олійні пейзажі, графітні портрети військових, а другу – в стінах гарнізону під час служби в Німеччині у вертолітному полку Нижньої Нори. Третю персональну виставку з пейзажами, натюрмортами та портретами художник відкрив у гарнізоні Боровуха Вітебської області. Надалі проходив військову службу на посаді старшини роти у Лужанах, де й залишився жити.

Петро Микитчин	"Гуси-лебеді летять", полотно, олія	"На водопої", полотно, олія

У 1993 році Петро Микитчин вийшов на пенсію та продовжив свою творчу плідну працю, організувавши в Лужанах чотири персональні виставки. У цей період творчості створив понад 60 робіт: портрети, пейзажі, натюрморти, сюжетні та анімалістичні композиції. Відомі його олійні полотна: «Портрет Тараса Шевченка», «Гуси-лебеді летять», «Бузок», «Ніч яка місячна», «На водопої», «Відлуння», «Натюрморт з горобиною», «На Дністрі» тощо. Роботи виконанні в реалістичній манері письма, велику увагу приділено дрібним деталям. Особливою красою ваблять краєвиди місцевої природи з народними хатами, садами, горами, ріками та лісами. Ліричні пейзажі відображають внутрішні почуття автора та передають настрої природи. Під його пензлем наче все оживає, випромінює життєву енергію, пахнуть ароматами польові квіти, коливаються дерева, шумить вода у річках, дує легкий вітерець, співають пташки… У натюрмортах домінує керамічний посуд поруч з композиціями бузку, маків, ромашок, дзвіночків, чорнобривців, ехінацеї.

Альона БЕЖЕНАР,

мистецтвознавиця, методистка БЦКМ