Який зв'язок між Леопольдом фон Захером Мазохом і традиціями Гуцулії? Здавалося би, питання дивне. Але насправді зв'язок є, і відповідь на це - у шостому томі фундаментального видання "Історія Гуцульщини" (головний редактор - Микола Домашевський, заступник - Нестор Библюк).

У цій книзі, що видана у співпраці кількох дослідницьких установ України і США, можна відшукати правдиві дослідницькі перлини з історії та семантики ремесел, з історії шкільництва та народного театру і ще багато чого іншого. Цікаво?

Народна традиція каже, що добробут, доля і здоров’я дитини значною мірою залежать від того, як поводить себе жінка у період вагітності. Так, жінці, що чекає дитину, забороняли дивитися на потворних людей (аби дитина не мала вад), бити чи кривдити тварин (навіть комах). Не можна дивитися на риболовлю (щоби дитина була спокійна вдачею) тощо. Тіло матері та її дитини в утробі сприймається в народній свідомості як єдине ціле, саме цим пояснюється відома заборона відмовляти вагітній жінці (це просить не жінка, а дитина її устами, а дитина ще не на цьому світі). Якщо ж вагітна у перелякові схопиться за якусь ділянку тіла – вважається, що її маля саме в тому місці матиме родову шкірну пляму.

Майбутня мама також повинна, як каже народний припис, вкрай обережно будувати свої стосунки з довколишніми: аби ніхто на неї не затаїв зло, інакше кара впаде не на маму, а на дитину. Фактично, період вагітності – перший період великої відповідальності за інше людське життя. І народна мораль, традиція через норми, заборони та настанови стає для жінки тим орієнтиром, який допомагає їй розібратися з цілком новим для неї статусом і способом життя.