Колядове дійство у витинанці Любові Косович
- Створено: Середа, 13 січня 2021, 19:43
- Категорія: Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Із творчого доробку (вибране десяте)
Любов Косович – буковинська художниця, ілюстраторка. Народилася 2 березня 1956 р. в с. Кореличі Перемишлянського району Львівської області. У 1971-1975 рр. навчалася у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на відділі художньої вишивки. У 1975-1976 рр. працювала лаборантом на кафедрі живопису Львівського політехнічного інституту. У 1982 році закінчила Одеський педагогічний інститут ім. К. Ушинського (художньо-графічний факультет). З 1982 р. працює викладачем малюнку, живопису і композиції Вижницької художньої школи (з 2020 року – Мистецька школа Вижницької міської ради). Активна учасниця колективних, обласних і районних виставок. З 1995 р. і до нині працює художником-декоратором літературно-мистецького журналу для дітей України «Дзвіночок».
Талановита мисткиня Л. Косович створює ажурні твори у техніці вирізування. Свої паперові витинанки виконує у самобутній манері, де органічно поєдналися реальність, символіка та етнотрадиції буковинського краю з його обрядами, звичаями, святами, фольклором. Сюжетні композиції компонує з рослинним орнаментом: стебла з листочками, квітами, букети, зустрічаються й геометричні мотиви. Роботу створює в одному кольорі, переважно білому, для фону використовує найчастіше такі кольори: синій, блакитний, зелений, червоний.
Детальніше...Різдво в графіці Ярослава Заяця
- Створено: Вівторок, 12 січня 2021, 17:59
- Категорія: Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
(із колекції Чернівецького художнього музею)
(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Із творчого доробку (вибране дев’яте)
У зібранні ЧХМ зберігаються два твори Ярослава Заяця «Ніч» (1989) та «Різдво» (1991), які містять композиції на тему Різдва Христового. Роботам притаманні оригінальні прояви національного світовідчуття та форми виразу.
Сприйняття творів одного з найпотужніших сучасних українських графіків вимагає певних зусиль, неспішного вдумливого огляду. Складні багатофігурні композиції Ярослава Заяця розкривають філософські теми, що піднімають нас до рівня узагальнень про сенс буття. Створені витонченою гармонією кольорових сполучень, образи збагачені метафорами, побудованими на численних українських знаках-символах: свіча – як уособлення небесного вогню була обов’язковим ритуальним атрибутом під час народження, весілля та смерті; хліб – як символ життя відіграє важливу роль у весільних та поховальних обрядах; драбина – символізує перехід від темряви до світла, від смерті до безсмертя; хата – матеріальне і духовне осереддя сім’ї, родинне вогнище; хрест – один із найдавніших сакральних знаків, уособлює перемогу життя над смертю тощо.
Детальніше...Різдвяні мотиви коляди Дмитра Соніка
- Створено: Понеділок, 11 січня 2021, 20:30
- Категорія: Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Із творчого доробку (вибране восьме)
Дмитро Сонік – буковинський художник. Народився 6 серпня 1983 року в селі Могилівка Герцаївського району Чернівецької області. Вищу освіту здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» (2002-2005 рр.). З 2005 р. прийнятий на посаду викладача Герцаївської районної художньої школи і з цього року й до сьогодні – директор цього закладу. Він активний учасник колективних закордонних (Румунія), обласних та районних виставок.
Детальніше...«Про людське око і про людськи зір»
- Створено: Неділя, 10 січня 2021, 20:40
- Категорія: Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво")
Одинадцятий запис
Мабуть, усі знають значення паремії "про людське око" - мається на увазі щось недбале, зроблене формально. Підтекст фрази "аби людям виглядало, що все так, як прийнято". Проте є й інша паремія, рівно протилежна за значенням, яка відображає народну психологію - "про людський зір". Кажуть таку фразу у випадках, коли виставляють напоказ щось найкраще. До прикладу, "пролюдна" сорочка значно щедріше вишита, ніж буденка, "пролюдна" хата (світлиця) ошатніше прибрана, ніж буденна сижева хата.
Є у традиційному гардеробі буковинця кінця ХІХ- початку ХХ століття атрибути, які інакше, як "пролюдними" назвати складно - адже використовуються вони саме для того, щоби засвідчити статус чи індивідуальний стиль.
Перший із них - парасоля. Як ви здогадалися, не тільки в дощову погоду парасоля тривалий час була доповненням традиційного строю і використовувалася як підпора замість палиці-келефа. Особливо часто на світлини з цим аксесуаром натрапляємо у архівах із села Селятин Путильського району, котре вважається найбільш "грозовим" в Україні.
Детальніше..."Посмотри, им холодно, а они поют..."
- Створено: Неділя, 10 січня 2021, 13:53
- Категорія: Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
Різдвяні історії до етнопроєкту «Буковинське Різдво»
Розповідь шоста
У кожного свої роздуми, коли тривають Різдвяні свята. Добре, коли ми згадуємо родинну спільну вечерю з традиціями Святвечора, величну Службу Божу в церкві на Різдво Христове, яка закінчується колядою - також спільною. коли впродовж усіх цих свят ходять коляда, вертеп, іроди (як де заведено за народним звичаєм).
Але у багатьох українських сім'ях у такі святошні дні виринають з пам'яті й інші спогади. Вони хоч болять, ятрять душу, але просяться в одежу слова. Бо живі в пам'яті, як живі серед нас в ці дні й рідні та близькі люди - учасники тих подій.
Детальніше...