Як це - березувати

(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво)

Запис п`ятнадцятий.

Гонор і відповідальність - це про обрядову роль калфи (берези), тобто лідера колядницького чи маланкарського гурту.

Саме слово "калфа" дослідники виводять від тюркського "Kalfa" - старший, головний.

Назву "береза" (у значенні колядницький керівник або старший парубок на вечорницях) пояснюють двояко: як питомо українське, успадковане з праслов`янської мови і як запозичення від румунського "брезай". Лексему "береза" на позначення старшого колядника, лідера парубоцького гурту фіксує мовознавець П.Чучка.

Береза (калфа) не просто організовує колядників, збирає їх на репетиції, він же упродовж зимових свят кілька разів їх запрошує до себе на гостину, а якщо у колективі якійсь непорозуміння - то вирішуються вони на розсуд берези.

Березу (калфу) слухаються беззастережно.

Від йорданської квітки до свіччиного весілля

(Роздуми до етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Запис чотирнадцятий

19 січня багато хто з нас приніс додому особливу свічку. 15 лютого принесемо ще одну, а в Чистий Четвер – ще одну. Це будуть три свічки-берегині дому від усякої напасті – йорданська, стрітенська і страсна. Це основні, а будуть ще й інші.

Йорданську (орданську, арданську) свічку на Буковині називають дуже метафорично – «йорданська квітка». Це свічка, щедро прикрашена сухоцвітами, а також обмотана хустинкою (для жінок) чи рушничком (для чоловіків), і зовні вона чимось подібна на кумівську крижму (полотно чи рушничок зі свічкою в дар немовляті).Ймовірно, саме через багату оздобу цю свічку назвали «йорданська квітка». В інших регіонах України, як правило, прикрашають саму баночку чи глечик, з якими ідуть за свяченою водою. Що цікаво: особливо помічною вважається та йорданська свічка, яка принесена з водосвяття непогашеною, тобто коли людина приносить у домівку живий вогонь.

На Вижниччині частково, але зберігся обряд «купати трійцю». Замість «йорданської квітки» тут на освічення води приходять зі свічником-трійцею, який після водосвяття гасять не подихом, а через занурення свічок у святу воду – саме тому трійця-свічник «купається». Знання про цей обряд особливо детально нам розповів світлої памʼяті Іван Терен – різьбяр, художник і глибокий знавець традицій своїх рідних Вашківців. Він же і виготовляв свічники трійці, більше того: саме з цього обрядового сакрального виробу розпочався його шлях роботи з деревом.

Іконографічні особливості сюжету Різдва Христового художниці Тамари Покотило

(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Із творчого доробку (вибране чотирнадцяте)

Тамара Покотило – буковинська художниця декоративно-ужиткового мистецтва, членкиня Національної спілки художників України (1989 р.), лауреатка обласних премій ім. С. Воробкевича (2011 р.) та ім. Одарки Киселиці (2015 р.), міжнародної літературно-мистецької премії ім. Ольги Кобилянської (2012 р.). Народилася 10 січня 1952 р. у м. Лубни Полтавської області. Початкову мистецьку освіту здобула в Лубенській художній школі (1965-1969 рр.). У 1974 р. закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, з цього року і донині проживає у м. Чернівцях. Художниця – учасниця численних зарубіжних, всеукраїнських, обласних виставок.

«Різдвяний вечір» на полотні Віталія Косовича

(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)

Із творчого доробку (вибране тринадцяте)

Віталій Косович – буковинський педагог, художник, живописець, член Національної спілки художників України, лауреат літературно-мистецької премії ім. Георгія Гараса. Народився 10 червня 1939 р. в м. Славута Хмельницької області. У 1968 р. закінчив живописне відділення Одеського художнього училища ім. Грекова, а в 1975 р. – художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К. Ушинського.

З 1968 по 1969 рік працював викладачем у Хмельницькій дитячій художній школі, а з 1969 по 1978 рік – викладачем спецпредметів у Вижницькому училищі прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка. Паралельно з 1973 і до 2015 рр. працював викладачем Вижницької художньої школи.

Активний учасник колективних всеукраїнських, обласних та районних виставок, провів чотири персональні виставки у м. Чернівцях (1992 р.), Рівному (1995 р.), Хмельницькому (1996 р.), Івано-Франківську (2008 р.).