Хрещені батьки – духовні родичі (батьки) дитини, котрі відповідають за її прилучення до церкви і які повинні частково брати участь у вихованні свого похресника. Відомий такий тип родичання ще з дохристиянських часів, щоправда називалися обрядові ролі тоді дещо по-іншому, та і прилучалася тоді дитина не до церкви, а до духовної общини.
«У дохристиянській Україні хрещені батьки звалися божат і божата, батькам вони були кумами, а діти відносно божатів називалися божен і божена. Божат – той, що побожився нести відповідальність за долю дитини», - зазначає Г.Кожолянко.
Серед назв на позначення хрещених батьків, які збереглися до сьогодні на Буковині, назвемо такі основні – батько, матка, нанашко, нанашка. Похресників ж називають хрещеник, фін, фіїн, похресниць – фіна, фіїнка, філинка.
Детальніше...
Ім’я людини, точніше процедура його вибору, в українських звичаях позначена традиційними приписами родини, духовної громади (церкви) та соціуму. Саме тому існує кілька варіантів, що ж вплине на вибір імені дитини: її назвуть в честь родича, або ж святого-покровителя, у день якого народжена; ім’я дитини оберуть хрещені чи моша, або ж батько дитини. Іноді навіть репутація мами могла вплинути на те, як назвуть дитину.
Від чого залежить вибір імені на Буковинській Гуцульщині – дізнаємося у Валентини Буняк: «Перш за все, від бабусь і дідусів – зв’язок через одне покоління. Іменем відшановували обов’язково, якщо родич багатий дар дав: дід внукові полонину записав, чи там худоби багато. І землі ті вже (полонину або родове місце тої сім’ї) називали вже іменем чи прізвищем ґазди, не лиш дитину в честь нього називали. І по сьогодні є полонина Косованівка, Максимівка, Олексіївка, ще там… Могла ім’я також повитуха вибирати (це дуже часто). Отак прийме в руки дитину і каже мамі: «Ади, якого файного Петрика маєте». Могло і в церкві ім’я братися, ішла повитуха (а тепер – то бабка по маминій лінії) і отець каже ім’я. Переважно священик каже то ім’я, з яким народилася дитина: в день або напередодні вшанування якого святого. Поширено також тепер, що отець дає церковне ім’я, воно може бути рідкісне або маловживане, а тато вже дає друге, то яке вони собі хотіли, і дитина має два імені – в церкві і в свідоцтві різні».
Детальніше...
Чи часто ви вслухалися у слова народних пісень? Здавалося би, питання наївне. І все ж, чи часто. Чимало з фольклорних текстів є справжніми палімпсестами смислів і знань. Далеко не дитячих. А деякі з дитячих пісень колись маркували би "18+", а точніше - взагалі не виконували при дітях. Про все це - у нашому новому міні-дослідженні.
Традиція не просто встановлювати пам`ятний знак на місці поховання людини, а і прикрашати це місце – направду не нова і давня. Кілька рослин (вишня, барвінок, самшит) окрім функції «прикрасити», покликані ще і символізувати вічне життя душі того, чия це могила.
Вишня, до прикладу, висаджується як один з етнографічних різновидів мотиву «дерево життя»: щоби на дерево сідали птахи, клювали плоди і це буде помана загиблому.
На Буковині обрядові поминальні хліби також називаються «деревце». Існує і приказка «піти у вишеньки», що означає «померти» - очевидно, у минулому столітті традиція висаджувати саме вишню на цвинтарі була поширеною, що перетворювало його у справжній вишневий сад.
Детальніше...
Є дні, у які коли два періоди зустрічаються "лицем до лиця". Наприклад, старий рік і новий. Зима і весна. Життя і смерть. На просторі можна намалювати видимі оку межі, а на часі як намалюєш?...
Навіть не надто обізнані у етнографії люди чули чи то повірʼя, чи принаймні саму фразу «Явдоха гуляє» - маються на увазі різкі і почасти несподівані зміни в погоді. Сьогодні – квіти, завтра – вітер зі снігом, післязавтра – знову сонечко. Хто ж та Явдоха і чому вона так люто гуляє?
1 (14 – за старим стилем) березня – саме в цей день до XV століття відзначався Новий рік. Це одна з причин, чому в сучасному різдвяному фольклорі так багато весняних мотивів. Найпромовистішим з них, як нам виглядає, є відомий рядок із щедрівки: «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка». Чи прилітатиме перелітна птаха в січні? Питання, вочевидь, риторичне.
Детальніше...