• Головна
  • Наша історія
    • Особистості
  • Культура краю: анонси
  • Митці Буковини
  • Наша робота
    • Онлайн-етнопроєкт "Буковинське Різдво"
    • Кінострічка
  • Новини з районів
    • Вижниччина
    • Герцаївщина
    • Глибоччина
    • Заставнівщина
    • Кельменеччина
    • Кіцманщина
    • Новоселиччина
    • Путильщина
    • Сокирянщина
    • Сторожинеччина
    • Хотинщина
    • м.Новодністровськ
    • м.Чернівці
  • Народні майстри
  • Традиційна культура
    • Звичаї та обряди
    • Традиційні ремесла
    • Виконавське мистецтво
    • Світоглядні практики
    • Інше
  • Мистецькі школи
    • Інформаційна платформа
    • Обдаровані талантом
    • План
      • План заходів 2021-2022
      • План заходів 2022-2023
      • План заходів 2023-2024
      • План заходів 2024-2025
      • Плани семінарів
        • 2017
        • 2018
        • 2019
        • 2020
        • 2021
      • Плани роботи ТМО
    • Методичний ярмарок
      • Навчальні програми
      • Творчі лабораторії
    • Нормативно-правова база
    • Звітність
    • Обласні фахові конкурси. Нагородження
  • Клубні заклади
    • Інформаційна платформа
    • Мистецькі практики
  • Галерея пошани
    • Галерея пошани 2015
    • Галерея пошани 2016
    • Галерея пошани 2017
    • Галерея пошани 2018
    • Галерея пошани 2019
  • Друковане слово
    • Нові видання
    • Наукові розвідки
    • Наш доробок
  • Навчання кадрів
    • Навчально-методичний відділ мистецьких закладів та підвищення кваліфікації працівників культури
    • Відділ формування творчих просторів та надання культурних послуг
    • Відділ менеджменту, креативних індустрій та міжнародної співпраці
Jun
21

Нагодована душа, або що для буковинців означають Зелені свята

Категорія: Світоглядні практики
  • Друк
  • E-mail

202018691 2997176317193271 1080611894898569816 nВ українській традиційній культурі склалося так, що у найбільші свята присутні не тільки всі живі родичі, а і…душі предків. Вдумаймося: на Різдво ставиться на один столовий прибор більше і залишається по ложці їжі «душці», в хаті стоїть дідух, хлібне дерево предка.

На Великдень в багатьох регіонах накривають і освячують могили рідних (Прикарпаття, наприклад), а з великодньої служби предкові на кладовище несуть писанку – аби поділитися святом.

Далі йде Рахманський великдень – як вчить народна традиція, це Великдень предка (детальніше – у наших попередніх дослідженнях) [1].

На Трійцю в деяких регіонах не просто моляться за душі предків, а й клечають могили, а також вдома справляють поменну вечерю. Також знаковим ля пошанування предка є Дідова (Задушна) субота (перший тиждень листопада).

Якщо говорити про Буковину та Бессарабію, то Трійця і культ предка тут нероздільні. По-перше, саме в цей день відвідуються могили рідних померлих, і по-друге – дається іменна помана (тобто дар хлібом саме тій людині, яку би хотів обдарувати сам померлий). Так, жителька села Нагорян Дністровського району Ганна Гандзюк свого часу розповіла: «На Зилену неділю чос дуже мені сумно. Це уже двадцять три годи, як нема мого діда. Приходю до него на цвинтар з дочков, кладу колачі на вишитий рушник, стелю на могилу, на колачі кладу пряніки, канфети, і шос з літного – ци ягоди, ци черешні, трохи сидю коло цего всего, а потому йду роздавати колачі за поману. Даю лиш тим чулувікам поману, шо з їго року, а як нема, то молодшим. Роздам помани ти й іду додому,а на хрест чіплєю май (зілля. – Авт.), аби єму там маювалоси»…

Детальніше...
May
27

Хрещені батьки та їхня роль у житті дитини

Категорія: Світоглядні практики
  • Друк
  • E-mail

kreshhenie-rebenkaХрещені батьки – духовні родичі (батьки) дитини, котрі відповідають за її прилучення до церкви і які повинні частково брати участь у вихованні свого похресника. Відомий такий тип родичання ще з дохристиянських часів, щоправда називалися обрядові ролі тоді дещо по-іншому, та і прилучалася тоді дитина не до церкви, а до духовної общини.

«У дохристиянській Україні хрещені батьки звалися божат і божата, батькам вони були кумами, а діти відносно божатів називалися божен і божена. Божат – той, що побожився нести відповідальність за долю дитини», - зазначає Г.Кожолянко.

Серед назв на позначення хрещених батьків, які збереглися до сьогодні на Буковині, назвемо такі основні – батько, матка, нанашко, нанашка. Похресників ж називають хрещеник, фін, фіїн, похресниць – фіна, фіїнка, філинка.

Детальніше...
Apr
27

«Синтетичний пошанівок»: чому і відколи

Категорія: Світоглядні практики
  • Друк
  • E-mail

4146361a166bac38e99d8Традиція не просто встановлювати пам`ятний знак на місці поховання людини, а і прикрашати це місце – направду не нова і давня. Кілька рослин (вишня, барвінок, самшит) окрім функції «прикрасити», покликані ще і символізувати вічне життя душі того, чия це могила.

Вишня, до прикладу, висаджується як один з етнографічних різновидів мотиву «дерево життя»: щоби на дерево сідали птахи, клювали плоди і це буде помана загиблому.

На Буковині обрядові поминальні хліби також називаються «деревце». Існує і приказка «піти у вишеньки», що означає «померти» - очевидно, у минулому столітті традиція висаджувати саме вишню на цвинтарі була поширеною, що перетворювало його у справжній вишневий сад.

Детальніше...
May
25

Вибір імені: чому все не так просто

Категорія: Світоглядні практики
  • Друк
  • E-mail

123456Ім’я людини, точніше процедура його вибору, в українських звичаях позначена традиційними приписами родини, духовної громади (церкви) та соціуму. Саме тому існує кілька варіантів, що ж вплине на вибір імені дитини: її назвуть в честь родича, або ж святого-покровителя, у день якого народжена; ім’я дитини оберуть хрещені чи моша, або ж батько дитини. Іноді навіть репутація мами могла вплинути на те, як назвуть дитину.

Від чого залежить вибір імені на Буковинській Гуцульщині – дізнаємося у Валентини Буняк: «Перш за все, від бабусь і дідусів – зв’язок через одне покоління. Іменем відшановували обов’язково, якщо родич багатий дар дав: дід внукові полонину записав, чи там худоби багато. І землі ті вже (полонину або родове місце тої сім’ї) називали вже іменем чи прізвищем ґазди, не лиш дитину в честь нього називали. І по сьогодні є полонина Косованівка, Максимівка, Олексіївка, ще там… Могла ім’я також повитуха вибирати (це дуже часто). Отак прийме в руки дитину і каже мамі: «Ади, якого файного Петрика маєте». Могло і в церкві ім’я братися, ішла повитуха (а тепер – то бабка по маминій лінії) і отець каже ім’я. Переважно священик каже то ім’я, з яким народилася дитина: в день або напередодні вшанування якого святого. Поширено також тепер, що отець дає церковне ім’я, воно може бути рідкісне або маловживане, а тато вже дає друге, то яке вони собі хотіли, і дитина має два імені – в церкві і в свідоцтві різні».

Детальніше...
Mar
21

Тексти і підтексти дитячого фольклору

Категорія: Світоглядні практики
  • Друк
  • E-mail

img-y1Чи часто ви вслухалися у слова народних пісень? Здавалося би, питання наївне. І все ж, чи часто. Чимало з фольклорних текстів є справжніми палімпсестами смислів і знань. Далеко не дитячих. А деякі з дитячих пісень колись маркували би "18+", а точніше - взагалі не виконували при дітях. Про все це - у нашому новому міні-дослідженні.

Детальніше...

Більше статей...

  1. Ох і Явдоха: таємниці дня
  2. Як рибалили давні буковинці і чому Франко тримав удома «портрети риб»
  3. «Нехай поцілує старший дружба дружку»: трохи про народні парованки
  4. Домашня тварина у традиційній культурі буковинця

Сторінка 203 з 262

  • Початок
  • Попередня
  • 198
  • 199
  • 200
  • 201
  • 202
  • 203
  • 204
  • 205
  • 206
  • 207
  • Наступна
  • Кінець
Copyright © 2012-2017 Учбово-методичний центр культури Буковини. Всі права захищено! © При цитуванні та використанні будь-якої інформації посилання на сайт обов'язкове. Розробка та дизайн Голєв Дмитро.