МАЙСТРИНЯ-ФЕНОМЕН, МАЙСТРИНЯ-ДУША

kytaiСьогодні символічна 88-ма весна завітала до знаної килимарниці, берегині народних традицій, лауреатки обласної премії імені Г. Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини Вікторії Китайгородської. У своїй садибі майстриня заснувала музей ткацтва у селі Нагоряни (Кельменеччина), де навчає усіх охочих теоретичним і практичним знанням. Її роботи є окрасою музейних та приватних колекцій України, Польщі, Грузії, Молдови.Вікторія Китайгородська також є носієм елемента нематеріальної культурної спадщини України «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення і побутування».

Пропонуємо вашій увазі кілька цікавих фактів з життя і творчості Вікторії Китайгородської:

- Її авторству належать понад 400 килимів. Частину зберігає вдома, частина килимів стали прикрасою музейних і приватних колекцій, а частина – «пішла межи люди». Можна з певністю сказати, що традиційні бессарабські килими в селах Нагоряни, Вороновиця, Ленківці – це роботи Вікторії Китайгородської.

- Частина верет Вікторії Китайгородської пішли під воду: як відомо, в часи будівництва Дністровської ГЕС частину сіл Чернівецької, Хмельницької областей було затоплено. Одне з таких сіл – село Макарівка, з якого замовляли верети у Вікторії Китайгородської чи не в кожну хату. Ткаля згадує: «Макарівка від того Дністровського ГЕСу вся пішла під воду разом з моїми веретами»…

- Одним з найбільших щасть вважає те, що нагорянську церкву ніколи не закривали (навіть у радянські часи). Від юності і дотепер Вікторія Китайгородська – людина набожна. Шанує понеділки і п’ятниці особливою аскезою, і за свою щасливу долю завдячує саме Богові.

- Її доля – Микита – зустрівся Вікторії по дорозі з празника (храмового свята) у Макарівці. Майстриня згадує: «За вінком ходили ми в Кам’янець, вельон лиш в мене на все село був куплений» (книжка «Океан квітів Вікторії Китайгородської», упорядниця її внучка, Леся Воронюк). Жили спочатку дуже бідно. Хату збудували «власним мозолем» - для цього обоє лупали камінь у кар’єрі. Днями Вікторія працювала в колгоспі і біля худоби, а ночами заходила в «королівство узорів» – сідала за ткацький верстат і ткала килими, верети, налавники, тайстри. А взагалі тче Вікторія Андріївна з ранньої юності: килими – від 16 років, верети на дротах – від 12.

- Коли народила доньку Віру (зараз це знана культурна діячка і письменниця Віра Китайгородська) – у краї був голод. В тих умовах видавали лише по одній буханці горохового хліба на всю родину. Їй часто заздрили, що гарно одягається – а Вікторія, аби заробити на нову хустину, ткала до самих досвітків, а вранці – в колгосп…

- Самотужки опанувала практично всі види народного ткацтва.

- Кожна ткана робота Вікторії Китайгородської – це свідчення любові до світу: «Зразу ткала лише квіти, а потім мені прийшло до голови, що я хочу робити і природу, і людей, і все, що є живе (…)». Найдовше майстриня йшла до ткання ікон. При цьому пояснює своє відчуття орнаментів: «Геометричні малюнки – давніші, їх мож дуже скоро робити із заплющеними очима, а саме відповідальніше робити образ людини, бо в квітці можна один хрестик помилитися, а в образі людини нічого замилити не можна, бо зіпсується вигляд. Та я і в квітках не милила жодного разу, бо перещитую поступ хрестиком кілька разів. І вимовляю собі вголос: «Два червоні сюди, три зелені за ними»…

- Кольори пані Вікторія запам’ятовує з природи і звідти переймає: «Я набралася любові до кольорів з наших полів, Бавок (пасовища), Говдів (гір над Дністром). Ходила, вчила тони, збирала і природні барвники. Як бачила щось нове зацвіле, бігла додому, розкладала свою красільню, шоб не забути, яке треба закрасити. Моє ткацтво – це для мене задоволення».

- Китайгородські – славна династія в культурному житті України, чиї знання генетично зумовлені. Свою любов до ткацтва Вікторія Китайгородська успадкувала від матері Ольги, передала доньці Вірі, а також внучкам Ксенії та Лесі. До слова, саме внучка Вікторії Китайгороської – Леся Воронюк – є засновницею Всесвітнього дня вишиванки, дослідницею народної культури, співавторкою фільмів «Спадок нації», «Ткацький шлях» та «Соловей співає».

- На честь Вікторії Китайгородської Чернівецька дирекція ПАТ «Укрпошта» та обласний осередок Асоціації філателістів України у серії «Власна марка» випустили блок художніх поштових марок «Китайгородська Вікторія Андріївна».

- Цікаво, що ескізів (ні для килимів, ні для тайстринок) ткаля не робить – тримає їх у голові. «Найбільше люблю килими ткати. На них вміщується цілий світ», - зізнається.

 

Підготувала Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філологічних наук,

завідувачка науково-методичного відділу

дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ

ДЖЕРЕЛА:

  1. Океан квітів Вікторії Китайгородської / упорядкув.Л.Воронюк. – Чернівці: Букрек, 2016. – 96 с. – іл.
  2. Беженар Альона. Виткана доля Вікторії Китайгородської. – Точка доступу: http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/4479-vytkana-dolia-viktorii-kytaihorodskoi.html
  3. Китайгородська Вікторія Андріївна. – Точка доступу: http://bukcentre.cv.ua/index.php/narodni-majstri/3700-kytayhorodska-viktoriya-andriyivna.html