Виткана доля Вікторії Китайгородської

logo 2Сучасне декоративно-ужиткове мистецтво ґрунтується на народній основі, де творчий процес протікає на засадах передачі майстрами з покоління у покоління усталених художніх принципів, системи орнаментальних мотивів, знаків, символів, образів, сюжетів та різноманітних технологічних прийомів їхнього виконання. Тому дослідження, присвячені вивченню нематеріальної культурної спадщини народу, виявлення її носіїв знань та вмінь – важлива роль у формуванні ідентичності нашого народу, який потребує охорони та світового визнання.

Вікторія Китайгородська з Нагорян на Кельменеччині - одна із таких провідників та носіїв. Вона зробила вагомий внесок у скарбницю українського, зокрема - бессарабського народного мистецтва та стала його співтворцем.

logo 3

Вікторія Андріївна Китайгородська.

Фото з книги

"Океан квітів Вікторії Китайгородської", 2016 рік

Вікторія Андріївна – майстриня народного ткацтва, лауреатка обласної премії імені Георгія Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини у номінації «Творчі досягнення у розвитку народного орнаментального мистецтва Буковини та продовження його традицій» (2010 р.). Вона ˗ одна із небагатьох майстринь на Кельменеччині, яка ще й досі займається традиційними ткацтвом. Діапазон її творчості вражає – рушники, скатертини, веретки, налавники, доріжки, килими. Це результат плідної мистецької праці за понад сімдесят років. Такі художні тканини інтер’єрного призначення виконують утилітарні, обрядові та естетичні функції. На відміну від інших мисткинь краю, Вікторія Китайгородська сміливо інтерпретує та трансформує усталені традиції народного мистецтва, вводячи нові художні прийоми та форми. Бере активну участь у всеукраїнських, обласних, районних виставках аматорського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Твори майстрині зберігаються у приватних колекціях Польщі, Молдові, Грузії, Росії.

А ще знаково те,  що Вікторія Китайгородська – правдива берегиня національної культури, цінує народні звичаї, обряди та ремесла, передає свої знання іншим людям. Прищепила вона любов до традицій і доньці Вірі, внучкам Лесі та Ксенії, правнучці Софійці.

Окрема яскрава сторінка у творчому доробку майстрині –  колекція у створеному власному музеї-садибі, котра складається з народних строїв, вишивок, тканих, дерев’яних та керамічних виробів, ікон Буковини та Бессарабії. Але найбільше у цій просторій ошатній світлиці її родинних та власних творів. Ця колекція  завжди відкрита   для загального огляду поціновувачів традиційної культури, вона використовується дослідниками та художниками як мистецтвознавчий матеріал.

Народилася відома ткаля 5 квітня 1935 року в селі Нагоряни Кельменецького району Чернівецької області. З дитинства працювала у колгоспі на полі, а ввечері втомленою сідала за верстат і опановувала технічні та технологічні навички роботи. Мати Ольга Іванівна дванадцятирічній донечці передала усі тонкощі ткацького ремесла, яке на той час у цьому регіоні було також важливим видом господарської діяльності. Адже Кельменеччина уже наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. була одним із найбільших осередків ткацтва у Чернівецькій області. Такий бурхливий розвиток килимарства на теренах Бессарабії зумовлювався і складними історичними, соціально-економічними умовами та потребами населення в одязі, тканих виробах для облаштування житла.

1 2
Килим "Чотири вугли", 1998 рік, 4х2,5 м Килим для світлиці, 1996 рік, 3,5х2,5 м
3 4
Килим "Турецькі рожі", 2000 рік, 3,5х2,5 м Килим "Гратики", 1995 рік, 5х2,5 м
5 10
Килим "Травний", 1990 рік, 3,5х2,2 м Килим "Писанки", 2015 рік, 2,5х2 м
7
Килим "Ісус з ягням", 2010 рік, 1,4х2,2 м

Килимові вироби Вікторія Китайгородська виготовляє на горизонтальних верстатах закладною (килимовою) технікою ткання – рисунок у такому випадку має характерний ступінчастий контур. Всього майстриня орудує на  п’яти верстатах. У творчому доробку Вікторії Китайгородської  найбільше витканих килимів –  понад  чотириста. Сировина: спочатку використовувала лляне, конопляне прядиво, пізніше ˗ і до сьогодні ˗ синтетичні нитки – на основу, вовна із домашньої вівці – для орнаментального полотна. Вовняні мітки спочатку фарбувала природними барвниками, потім у «красільні» в сусідній Бузовиці, а ще пізніше ˗ купляла барвники та вдома змішувала їх, утворюючи  різні відтінки пряжі. Більшість килимів мають рослинний орнамент, проте є серед них  і поєднання рослинно-геометричних, квітково-рослинних та зооморфних мотивів.

Особливе місце займають  у творчості майстрині сакральні сюжети та сюжетно-орнаментальні композиції з антропоморфними зображеннями.

8
Килим "Шевченко і солов'ї", 1984 рік, 1,8х1, м

Характерною рисою традиційних бессарабських килимів з геометричними та флористичними мотивами є те, що вони  мають широку виражену кайму, забарвлену в колір протилежний фону, яка інколи на вужчих сторонах килима подвійна. Це вдало використовує у своїх роботах Вікторія Андріївна.  Орнаментована кайма ромбами, зірками, розетами, галузками та гірляндами квітів, які значно менші за центральний мотив та переважно побудовані в шаховому порядку, на килимах майстриня добре увиразнює центральне поле.  На ньому зазвичай чільне місце займає букет, вінок квітів чи вазон. Тло поля – чорне, жовте, біле, зелене, коричневе. Кольорова гама орнаментальних мотивів на килимах ˗ поліхромна, барви ˗ насичені. Майстриня гармонійно поєднує різнодібрані кольори, практикує контрастне зіставлення. Чимало  килимів досягають  шести метрів, композиція яких розгортається по горизонталі.

 «Океан квітів» – славний і глибоко символічний килим, своєрідна візитівка творчості майстрині. Цей розкішний розмай українських квітів – руж, дзвіночків, ромашок, чорнобривців, маків, чебрецю…, за яке сміливо Вікторію Андріївну можна порівнювати  з українською художницею та майстринею народного декоративного живопису Катериною Білокур. У цій роботі майстриня наблизилася до меланжевого ефекту як м’яких тональних, так і насичених дзвінких переходів на тканині, що відобразило своєрідний живописний підхід.

6
Гуцульська верета, 1998 рік, 3,5х1,2 м

Унікальними є й верети майстрині, які за орнаментально-композиційним вирішенням варто поділити на кілька видів: «уставкові», «павучкові», петельчасті, чинуваті, килимові. У довжину  ці вироби сягають іноді від 2 до 15 метрів. За багато десятиліть майстриня виткала верети «на дротах»  майже усім жителям сіл Макарівка, Вороновиця, Коновка, Ленківці, Берново. Ці самобутні вироби можна побачити й досі  у житлових будинках краян.

Вікторія Китайгородська –  одна з небагатьох майстринь на Чернівеччині, яка досі займається ткацтвом тайстр. Її торбинки орнаментовані геометричними, солярними, квітково-рослинними та орнітоморфними мотивами – «Папоротник», «Писаночка», «Виноград», «Зозуля», «Синиця», «Чорнобривці» та багато інших. Художні  якості їх базуються на принципах орнаментально-композиційного рішення художніх тканин інтер’єрного призначення, зокрема килимів, налавників, верет.

t1 t2
Тайстра "Виноград на зиму" Тайстра "Коломийка"
t3 t4
Тайстра "Братчики" Тайстра "Синиця"

А створені майстринею рушники ˗ «завіски», «божники» також формувалися в уяві ткалі  на традиціях архаїчних місцевих канонах. Тут  вона надає перевагу композиціям з геометричною та рослинною орнаментикою, що утворюють оригінальний художньо-стилістичний підхід.

Розмаїтий та самобутній творчий доробок Вікторії Андріївни Китайгородської сформував обличчя бессарабської школи народного ткацтва. Роботи  нагорянської мисткині відзначаються тонким художнім смаком,високою професійною майстерністю. Вони потребують ретельного дослідження, популяризації та збереження як самобутні елементи культурної спадщини України. 

Альона БЕЖЕНАР,

мистецтвознавець, методист

науково-методичного кабінету дослідження

та збереження традиційної культури УМЦКБ