У мові рідній - і минуле, й майбуття, у ній народу суть, його життя

"Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу", - так казав Олесь Гончар.

Без рідної мови, своєї самобутньої культури немає народу. Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної різноманітності.

Живим уклін - загиблим слава

День Героїв Небесної Сотні - пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого для вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. 20 лютого - п'ята річниця розстрілів на Майдані. Ті дні стали одними з найтрагічніших в історії сучасної України. Хтось мудрий сказав: «Із втратою кожної людини, ми втрачаємо цілий Всесвіт». П'ять років тому на Майдані та Інститутській ми втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в іншій, кращій Україні. Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку.

У їхніх серцях жила Україна

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини просто змушують нас це робити. 20 лютого 2014 року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної влади, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені…

20 лютого біля пам’ятника «Борцям за волю України» у Глибоці відбувся мітинг «У їхніх серцях жила Україна» та молебень, присвячений вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні, який провів благочинний Глибоцького району Православної церкви України отець Роман Грищук.

На Глибоччині вшановували воїнів-афганців

У кожного воїна-афганця – свій життєвий шлях, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити. Але в цій суворості також народжувалися вірші, які згодом ставали піснями…

14 лютого у закладах культури Глибоцького району відбулася низка заходів з нагоди 30-ї річниці від дня виведення військ з Афганістану. У клубі села Луковиця відбулася година пам’яті «Болить і досі Афганістан». У клубі села Привороки відбувся вечір-зустріч з воїнами афганцями – І. Цирдя та К. Германом. Працівники будинку культури та бібліотеки села Кам'янка провели годину пам'яті "Ціна чужої війни". Кожен з них, хто повернувся у рідне село, був нагороджений орденами і медалями. Кожен з них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає, як боляче оплакувати втрати, кожен з них чесний перед власною совістю і пам’яттю. Для кожного з них нагороди Батьківщини є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку. Присутні низько схилили голови перед односельчанами, які воювали в Афганістані. Серед них: Віталій Балан, Василь Білійчук, Микола Воробець, Василь Величко, Адам Гаврилович, Дмитро Качур, Володимир Панцир, Микола Українець. По закінченню заходу учасники та гості відвідали могилу Сергія Лазоренка.