 Цими днями, уже під вечір, до нас у Буковинський центр культури і мистецтва завітали завжди найбажаніші гості - вихованці зразкового художнього колективу "Україночка" ОЦЕВ "Юність Буковини". З цим позашкільним освітнім закладом у нас давня та постійна співпраця. І такі зустрічі, коли ми маємо змогу з талановитими дітьми поспілкуватися про витоки нашої етнокультури, виокремити її найпосутніші маркери, котрі промовисто тримають нашу національну ідентичність, завжди захоплюють, часто виходять за рамки визначеної теми.
Цими днями, уже під вечір, до нас у Буковинський центр культури і мистецтва завітали завжди найбажаніші гості - вихованці зразкового художнього колективу "Україночка" ОЦЕВ "Юність Буковини". З цим позашкільним освітнім закладом у нас давня та постійна співпраця. І такі зустрічі, коли ми маємо змогу з талановитими дітьми поспілкуватися про витоки нашої етнокультури, виокремити її найпосутніші маркери, котрі промовисто тримають нашу національну ідентичність, завжди захоплюють, часто виходять за рамки визначеної теми.
 Весняна пора на Буковині – це коли хтось в очікуванні Великодня, хтось святкує Песах, а ще ця пора асоціюється з пробудженням природи і відродженням сил. Днями у Кіномистецькому центрі ім. І. Миколайчука відбулася колоритна етнографічна зустріч «На свєто», тема – Великдень та приготування до нього. Зустріч розпочалася із авторської лекції завідувачки науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ, кандидатки філології Іванни Стеф’юк «Великдень на Буковині – незвичне і глибинне». Лекторка розповіла про локальні відмінності відзначення Вербної (Бечкової) неділі, про види великодньої випічки (паски, бабки, кукуци), що таке каруковані писанки, що означає поминальна трапеза на цвинтарі і чому деякі господарі несуть до церкви освячувати не один, а два кошики. Ілюстративною базою лекції стали дослідницькі експедиції проєкту «Спадщина» населеними пунктами Буковини (Драчинці, Брусниця, Горбова, Путила, Остриця, Сучевени, Глибока та ін.).
Весняна пора на Буковині – це коли хтось в очікуванні Великодня, хтось святкує Песах, а ще ця пора асоціюється з пробудженням природи і відродженням сил. Днями у Кіномистецькому центрі ім. І. Миколайчука відбулася колоритна етнографічна зустріч «На свєто», тема – Великдень та приготування до нього. Зустріч розпочалася із авторської лекції завідувачки науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури БЦКМ, кандидатки філології Іванни Стеф’юк «Великдень на Буковині – незвичне і глибинне». Лекторка розповіла про локальні відмінності відзначення Вербної (Бечкової) неділі, про види великодньої випічки (паски, бабки, кукуци), що таке каруковані писанки, що означає поминальна трапеза на цвинтарі і чому деякі господарі несуть до церкви освячувати не один, а два кошики. Ілюстративною базою лекції стали дослідницькі експедиції проєкту «Спадщина» населеними пунктами Буковини (Драчинці, Брусниця, Горбова, Путила, Остриця, Сучевени, Глибока та ін.).

Нещодавно відбулося засідання комісії для проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), що розроблені інститутами громадянського суспільства етнічного спрямування (національних меншин) Чернівецької області, для виконання (реалізації) яких у 2023 році надаватиметься фінансова підтримка з обласного бюджету. До участі в засіданні долучилися працівники Буковинського центру культури і мистецтва – директор, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, завідувачка відділу менеджменту креативних індустрій та міжнародної співпраці Катерина Бородкіна-Краснікова та провідна методистка з організації культурно-мистецьких проектів Яна Григораш.
 Перестало битися серце відомого буковинського художника, члена Національної спілки художників України Олександра Володимировича Гармидера.
Перестало битися серце відомого буковинського художника, члена Національної спілки художників України Олександра Володимировича Гармидера. 
Олександр Гармидер народився 12 липня 1956 року в с. Леміщиха Жашківського району Черкаської області. У 1980 році закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва за спеціальністю «Художнє ткацтво». 1980-1983 рр. працював старшим художником на фабриці художніх виробів у смт Дігтярі (Чернігівська обл.). У 1983 році переїхав до Чернівців і почав працювати художником на художньо-оформлювальному комбінаті. Працював у галузі станкового малярства. Митець був постійним учасником обласних та всеукраїнських виставок, неодноразово нагороджувався почесними грамотами Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної та міської ради.
Колектив Буковинського центру культури і мистецтва висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олександра Володимировича. Нехай милосердний Господь прийме його душу і дарує Царство Небесне та вічний спокій.
 Навчитися читати писанку – здавалося, що може бути простіше, адже писанка як атрибут нашої традиції – це щось рідне і знайоме з дитинства. Проте неспроста світоглядні практики та знання про Всесвіт, які лягли в основу писанкарства як виду народного мистецтва, від нашої держави спільно з Естонією просуваються до Всесвітнього переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Авторська відкрила лекція етнолога, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка «Знаково-символічна мова української писанки», котра відбулася у Буковинському центрі культури і мистецтва, об’єднала однодумців – тих, хто хоче читати писанку, слухати її послання-смисли, тлумачити.
Навчитися читати писанку – здавалося, що може бути простіше, адже писанка як атрибут нашої традиції – це щось рідне і знайоме з дитинства. Проте неспроста світоглядні практики та знання про Всесвіт, які лягли в основу писанкарства як виду народного мистецтва, від нашої держави спільно з Естонією просуваються до Всесвітнього переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Авторська відкрила лекція етнолога, заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка «Знаково-символічна мова української писанки», котра відбулася у Буковинському центрі культури і мистецтва, об’єднала однодумців – тих, хто хоче читати писанку, слухати її послання-смисли, тлумачити.