За результатами науково-практичної конференції «Українське ліжникарство: історія, проблеми, перспективи», проведеної в Учбово-методичному центрі культури Буковини за підтримки Українського культурного фонду у рамках проекту «Відродження буковинського ліжникарства» укладено збірник статей за обраною проблематикою.
У матеріалах М.Шкрібляка, О. Меленчук, А.Беженар, І.Олещук, Л.Курущак, О.Ямборко, І.Ваха, Р.Стеф’юка, В.Лосюка, Ю.Юрчишин, З.Шульги, О.Шкрібляк-Прокоп’юк розглянуто актуальні питання історії розвитку українського ліжникарства,здійснено аналіз наукових джерел, котрі висвітлюють технологію виготовлення ліжників, їхню класифікацію, роль фабричного виробництва ліжника у контексті модернізації традиційних візерунків, особливості орнаментальних мотивів та композицій буковинських тканих вовняних килимів на ґрунті національно-культурної традиції.
Проаналізовано структуру орнаменту з погляду знаків, мотивів, окремих елементів. Окремо акцентовано на ліжникові як сакральному атрибуті у традиційній системі людини, зокрема його роль у родильній, весільній та похоронній обрядовості та в обрядах календарного циклу. Йдеться і про сучасний стан функціонування ліжника у побуті, економічні перспективи розвитку ліжникарства Косівського району, його відродження, організаційно-правове забезпечення. Також зосереджено увагу на розвиткові ліжникарства у яворівському осередку народних художніх промислів та досліджено творчість відомих яворівських майстрів цього виду ремесла та яку роль виконує Міжнародний етномистецький проект «Екологічний ракурс» під керівництвом Зеновії Шульги у процесі модернізації народних тканин. Охарактеризовано ліжники, що експонуються у Чернівецькому обласному художньому музеї, наведено приклади використання ліжника як художньої деталі в літературі, живописі та інших видах мистецтва.
Українське ліжникарство: історія, проблеми, перспективи: збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції, 18–19 жовтня 2018 р., Чернівці / Учбово-методичний центр культури Буковини; заг. ред. М. М. Шкрібляка [та ін.]; [упоряд. Олещук І.І.]
Детальніше...У виданні подано короткі біографічні дані та бібліографічні джерела про фольклористів Буковини ХІХ – ХХІ ст., які своєю творчою діяльністю зробили вагомий внесок у розвиток фольклористики краю. Як зауважив у вступному слові директор Центру культури Буковини, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, «це – люди з різними творчими вподобаннями й долями: одні за свій талант і працю здобули славу та визнання, інші – зазнали зневаги та забуття. Але саме з їхніх фольклорних збірок та розвідок постала відома нині полікультурність Буковини, її неповторність у вираженні національної самобутності, звідси – й ментальні особливості, де спільності та відмінності такі ж неподільні, як буковинські пісенно-музичні, хореографічні чи словообразні фольклорні традиції».
Біографічні довідки про видатних буковинців, яких налічується майже шість з половиною десятків, укладено за алфавітним порядком прізвищ та супроводжуються портретами й списками літератури про життя і творчість.
Фольклористи Буковини: біобліографічний довідник / [авт.-укл.: М. М. Довгань, О. О. Гаврилюк, І. В. Рудько; наук. консульт. М. М. Шкрібляк]. – Чернівці, 2012. – 130 с.
Детальніше...В ошатно ілюстрованому виданні йдеться про ідею створення культурно-освітнього проекту «Школа буковинської тайстри», який покликаний відродити, зберегти та популяризувати один з найдавніших тканих виробів з вовняних ниток. З’ясовується етимологія походження назви «тайстра», особливості її виготовлення, як самостійного елементу одягу й побутування в різних регіонах Буковини. Цінним розділом книги є «Думка експерта», в якому експерт проекту, директор Центру культури Буковини Микола Шкрібляк детально пояснив особливості буковинської тайстри, акцентував на техніках ткання, їх різновидах, орнаментальних композиціях, колористиці.
У книзі вміщено записи із «Щоденника» Школи буковинської тайстри, в якому учасниці залишали свої враження від перебування у селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області, де проводилася підготовка руна до ткання під орудою майстрині народного ткацтва Олени Прокоп’юк-Шкрібляк. Саме тут учениці навчилися мити вовну, фарбувати та вичісувати, звивати у куделю та прясти з неї нитку. А на завершення виткали спільний твір «Вовняний етюд» й презентували серед знаних ткаль Яворова.
Детальніше...У вступній статті «Майстер з опришківського роду» М. Шкрібляка йдеться про життєві і творчі координати народного майстра, різьбяра Василя Явдошняка родом із Коломийщини, продовжувача класичної школи гуцульської різьби та інкрустації по дереву й славних традицій відомих гуцульських різьбярів – Василя Шкрібляка, Василя Девдюка та Марка Мегединюка. Творчу діяльність В. Явдошняк поєднував з педагогічною у Вищому професійному художньому училищі №5 м. Чернівці та віддав понад пів століття свого життя улюбленій справі – художній обробці дерева. Автор акцентує на особливостях творчої манери майстра, різновидах його робіт, пошуках нових форм, багатій орнаментиці та колористиці. М. Шкрібляк підкреслив національну самобутність у мистецьких витворах В. Явдошняка, а також вишуканість технічного їх виконання.
В альбомі представлено пів сотні різьблених по дереву робіт, більшість з яких виконано у техніці інкрустації, зокрема альбоми, папки адресні, тематичні тарелі з образами видатних українців – Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Довбуша та з національною символікою із зображенням тризуба, а також портретні зображення Б. Хмельницького, Т. Шевченка,І. Франка; різьблені дерев’яні скриньки, скриньки-цимбали; декоративні вази, інкрустовані деревом, бісером та металом; кубки, настінні хрести, настільні підсвічники, декоративні топірці, мечі, шаблі; настінні прикраси у вигляді тарілкових композицій й декоративні столики – дамський з табуреткою та шаховий з банкетками.
Василь Явдошняк. Різьблення по дереву, інкрустація: альбом / [упорядкув., вст. ст. М. Шкрібляка ; фото і дизайн В. Цитрака]. – Чернівці : Зелена Буковина, 2006. – 56 с.
Детальніше...