(із колекції Чернівецького художнього музею)
(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Із творчого доробку (вибране дев’яте)
У зібранні ЧХМ зберігаються два твори Ярослава Заяця «Ніч» (1989) та «Різдво» (1991), які містять композиції на тему Різдва Христового. Роботам притаманні оригінальні прояви національного світовідчуття та форми виразу.
Сприйняття творів одного з найпотужніших сучасних українських графіків вимагає певних зусиль, неспішного вдумливого огляду. Складні багатофігурні композиції Ярослава Заяця розкривають філософські теми, що піднімають нас до рівня узагальнень про сенс буття. Створені витонченою гармонією кольорових сполучень, образи збагачені метафорами, побудованими на численних українських знаках-символах: свіча – як уособлення небесного вогню була обов’язковим ритуальним атрибутом під час народження, весілля та смерті; хліб – як символ життя відіграє важливу роль у весільних та поховальних обрядах; драбина – символізує перехід від темряви до світла, від смерті до безсмертя; хата – матеріальне і духовне осереддя сім’ї, родинне вогнище; хрест – один із найдавніших сакральних знаків, уособлює перемогу життя над смертю тощо.
Детальніше...
(мистецька палітра онлайн етнопроєкту «Буковинське Різдво»)
Із творчого доробку (вибране восьме)
Дмитро Сонік – буковинський художник. Народився 6 серпня 1983 року в селі Могилівка Герцаївського району Чернівецької області. Вищу освіту здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» (2002-2005 рр.). З 2005 р. прийнятий на посаду викладача Герцаївської районної художньої школи і з цього року й до сьогодні – директор цього закладу. Він активний учасник колективних закордонних (Румунія), обласних та районних виставок.
Детальніше...
Різдвяні історії до етнопроєкту «Буковинське Різдво»
Розповідь шоста
У кожного свої роздуми, коли тривають Різдвяні свята. Добре, коли ми згадуємо родинну спільну вечерю з традиціями Святвечора, величну Службу Божу в церкві на Різдво Христове, яка закінчується колядою - також спільною. коли впродовж усіх цих свят ходять коляда, вертеп, іроди (як де заведено за народним звичаєм).
Але у багатьох українських сім'ях у такі святошні дні виринають з пам'яті й інші спогади. Вони хоч болять, ятрять душу, але просяться в одежу слова. Бо живі в пам'яті, як живі серед нас в ці дні й рідні та близькі люди - учасники тих подій.
Детальніше...
(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво")
Одинадцятий запис
Мабуть, усі знають значення паремії "про людське око" - мається на увазі щось недбале, зроблене формально. Підтекст фрази "аби людям виглядало, що все так, як прийнято". Проте є й інша паремія, рівно протилежна за значенням, яка відображає народну психологію - "про людський зір". Кажуть таку фразу у випадках, коли виставляють напоказ щось найкраще. До прикладу, "пролюдна" сорочка значно щедріше вишита, ніж буденка, "пролюдна" хата (світлиця) ошатніше прибрана, ніж буденна сижева хата.
Є у традиційному гардеробі буковинця кінця ХІХ- початку ХХ століття атрибути, які інакше, як "пролюдними" назвати складно - адже використовуються вони саме для того, щоби засвідчити статус чи індивідуальний стиль.
Перший із них - парасоля. Як ви здогадалися, не тільки в дощову погоду парасоля тривалий час була доповненням традиційного строю і використовувалася як підпора замість палиці-келефа. Особливо часто на світлини з цим аксесуаром натрапляємо у архівах із села Селятин Путильського району, котре вважається найбільш "грозовим" в Україні.
Детальніше...
Різдвяні історії до етнопроєкту «Буковинське Різдво»
Розповідь п’ята
Чернівчанка Орися Запаранюк згадує Різдво в її житті початку 50-х...
Ще в студентські часи радянська влада визначила трагічну долю жінки. Провокації, зради, знущання, приниження, непосильна праця. Таке пережили тоді тисячі українців. Слухаєш розповідь цієї мудрої і світлої жінки - серце леденіє.
Але в її словах про тяжкі пережиті молоді роки водночас стільки добрих почуттів любові до порядних людей, рідної мови, традицій і культури. До всього, що було і буде для пані Орисі невіддільним від найдорожчого - України.
Детальніше...