Є дні, у які коли два періоди зустрічаються "лицем до лиця". Наприклад, старий рік і новий. Зима і весна. Життя і смерть. На просторі можна намалювати видимі оку межі, а на часі як намалюєш?...
Навіть не надто обізнані у етнографії люди чули чи то повірʼя, чи принаймні саму фразу «Явдоха гуляє» - маються на увазі різкі і почасти несподівані зміни в погоді. Сьогодні – квіти, завтра – вітер зі снігом, післязавтра – знову сонечко. Хто ж та Явдоха і чому вона так люто гуляє?
1 (14 – за старим стилем) березня – саме в цей день до XV століття відзначався Новий рік. Це одна з причин, чому в сучасному різдвяному фольклорі так багато весняних мотивів. Найпромовистішим з них, як нам виглядає, є відомий рядок із щедрівки: «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка». Чи прилітатиме перелітна птаха в січні? Питання, вочевидь, риторичне.
Детальніше...Як рибалили давні буковинці і чому Франко тримав удома «портрети риб»
- Категорія: Світоглядні практики
Традиція давня – як і ріки, і така ж мінлива: рибальство. І по сьогодні «на рибу» йдуть старші і менші, це заняття є одночасно і практичним, і відпочинковим – так би мовити, поєднання приємного і корисного. Як рибалили буковинці століття тому і чи працюють ще давні «лайфхаки»? Доприкладу, Іван Гуцуляк (1932 р.н.) розповів буковинським етнографам (укладачам хрестоматії «Буковинські говірки», що у давні часи хлопці й чоловіки виготовляли саморобне рибальське спорядження - донки, напатки (сіті), перемети і сачки.
«Ходили на рибу – то брали донки, вікідали, там було по 5-6 гачкіу на тих донках, закладау наніч. Витак цілу ніч дивимоси за ним, підкидаєш – там 5-6 мареніу, личаків, а нє – то щучка попадала».
Розповів вуйко Іван також, як робили напатки з саморобної конопляної пряжі, а приманювали рибу насінням коноплі і пряженим соняшником.
Детальніше...
Людина і природа - здається, на ці теми можна говорити безкінечно. Одомашнені, свійські тварини є частиною родини, оскільки не тільки полегшують людині побут, а і задіяні у важливих світоглядних практиках (новосілля, весіля, новоліття і т.ін.). Чому вівця - "одягальниця" і "годувальниця", як звучить "медове замовляння" та чому людині важливе спілкування з природою. Про все це - у нашому новому відео "Домашня тварина у традиційній культурі буковинця".
«Нехай поцілує старший дружба дружку»: трохи про народні парованки
- Категорія: Світоглядні практики
Де молодь – там жарти, забави, а ще – загадування на долю. Саме суспільство молодих людей вже котре століття оцінює також десь крізь цю призму: «Тобі вже пора заміж», «Чого собі дівчину не знайдеш?» і подібне. Причому не всі з таких рекомендацій подобаються адресатам, оскільки посягають на їхню приватність. Проте традиція знає і делікатні способи «нагилити» молодих людей одне одному, наприклад – попарувавши їх на вечорницях. Під цим словом розуміється виконання жартівливих адресних пісень-парованок, у яких Орисю зводять зі Степаном, Наталку – з Петром, а Марічку – з Іваном. Співають парованок, як правило, старші жінки на вечорницях, і текст приблизно такий:
(Роздуми до етнопроєкту "Буковинське Різдво)
Запис шістнадцятий.
Про "ген хлібороба" як метафору останнім часом говорять часто. А і справді, якщо вдуматися: кутя, дідух, посівання, жниварські пісні і дитяча гра "чинчики"... Всі вони стосуються саме філософії спілкування з землею і хлібом. Чим є для людини матеріальне, побут? Як вона "програмує " свій побут в новоліття і до чого тут кінь? Про все це - у нашій невеличкій етнографічній студії.
Детальніше...