Одягнімо, друже, вишиванку…

2Вишиванка стала для нас не просто одягом, торговою маркою чи витвором мистецтва, це свого роду сімейний оберіг, символ, який пройшов крізь покоління, єднає рід і вшановується як святиня.

До відзначення Дня вишиванки працівники методично-аналітичного відділу Сокирянської ЦБС підготували методичні рекомендації працівникам бібліотечних установ району «Одягнімо, друже, вишиванку…». Рекомендації містять цікаві матеріали для використання у своїй роботі, навіть, у режимі онлайн: 10 цікавих фактів про вишиванку, обрядові сорочки, приповідки та повір’я про жіночу вишиту сорочку. А мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей… - «Легенда про вишиванку», записана у 1978 році від І. Розвадовського в Теребовлі.

У матеріалі багато віршів, написаних українськими авторами, тексти українських народних пісень про вишиванку та інформація про наявність відеокліпів, які можна використати під час підготовки фото-відеопереглядів, відеопрезентацій та виставок виробів народних майстрів.

75 років тому прийшла Перемога

7День Перемоги… Це не просто день, коли закінчилася війна. В ту страшну світову війну було втягнуто чимало країни. Та тільки сильні духом, мужні та героїчні перемогли. Щовесни, 75 років поспіль уся Сокирянщина святкує доленосний день і вшановує переможців Другої Світової війни. Ювілейний рік Перемоги ми святкуємо по–іншому… на жаль. Не чути традиційного запального маршу духового оркестру районної музичної школи ім. М. Мафтуляка, менше квітів та радісних дитячих голосів. Реалії…

Та велич свята від цього не меншає. 9 травня всією дружньою єдиною громадою Сокирянщина вшановувала пам’ять захисників, їхній незабутній подвиг. Вони дякували живим свідкам тієї страшної війни, нашим дорогим ветеранам! За іменем кожного з них важкі дні боїв та радість перемоги.

Сокирянська міська художня школа працює дистанційно

19В умовах карантину з 6 березня 2020 року навчально-виховний процес у Сокирянській міській художній школі проводиться дистанційно. Викладачі надають індивідуальні онлайн-консультації у телефонному режимі та у месенджері Viber.

Учні різних класів виконують завдання згідно навчальних програм, які надсилають викладачі щотижнево у Вайбер-групи. Учні надсилають фото в процесі виконання та фото вже завершених робіт.

Викладачі паралельно займаються самоосвітою, беруть активну участь у пошуку матеріалів та відеоуроків у Pinterest, Google та YouTube.

Мій дідусь - ветеран Другої Світової війни

1Війна…Проживши вже чималий шмат життя, вкотре задаю собі питання, чи може щось бути страшнішим в історії людства? Адже війна – це завжди розруха, це - голод і холод, це - нестерпна розлука з рідними, це - їхній невимовний біль і розпач, це - вщент спалені міста і села, понівечені людські долі, глибокі рани не лише на тілі, а й в зболених серцях… Війна - це смерть, коли безжальна куля може будь-якої миті обірвати життя і більше вже ніколи мати не зустріне свого сина, вдовою стане вірна дружина, а діти-назавжди залишаться сиротами…

Завжди напередодні свята Перемоги ці почуття особливо гостро ятрять душу…Можливо, ми не завжди можемо збагнути до кінця значення фрази - «свято зі сльозами на очах». ПЕРЕМОГА…якою неймовірно радісною була думка, що війна вже позаду, що знову настане довгожданий мир і більше ніколи не буде болю, страждань, розлук…та як же важко було тим, до кого з цієї проклятої війни не повернулися ті, кого так довго чекали…

Районна патріотична акція «Книга пам'яті мого родоводу»

95382025 827765817749008 1837782653026172928 nДля когось це звичайний день тижня із трансляцією параду по телевізору. Але для нашої сім‘ї 9 травня - це справжнє свято. Саме те, яке дозволяє пишатися нашим рідним Ветераном. Саме те, яке ми проводимо зі слізьми на очах, тому що гордість і подяка настільки щирі, що просто словами не передати. Це радість, яку я відчуваю з дитинства, яка змушує розуміти, який важкий шлях був пройдений для того, аби наша сім‘я могла нести гордість її з покоління в покоління.

Ви знаєте відчуття тієї гордості й захопленості, коли ваш прадідусь дістає з шафи свій піджак (на якому медалей не злічити), і розповідає, як кожна з них була заслужена? Або ж коли тобі, маленькій розповідають, яким твій дідусь на війні був відважним героєм, а ти потім розповідаєш це всім, кого знаєш, тому що вважаєш це чимось надзвичайно крутим. Я це відчуття знаю прекрасно, і хотілося, щоб його знав кожен.