Війна…Проживши вже чималий шмат життя, вкотре задаю собі питання, чи може щось бути страшнішим в історії людства? Адже війна – це завжди розруха, це - голод і холод, це - нестерпна розлука з рідними, це - їхній невимовний біль і розпач, це - вщент спалені міста і села, понівечені людські долі, глибокі рани не лише на тілі, а й в зболених серцях… Війна - це смерть, коли безжальна куля може будь-якої миті обірвати життя і більше вже ніколи мати не зустріне свого сина, вдовою стане вірна дружина, а діти-назавжди залишаться сиротами…
Завжди напередодні свята Перемоги ці почуття особливо гостро ятрять душу…Можливо, ми не завжди можемо збагнути до кінця значення фрази - «свято зі сльозами на очах». ПЕРЕМОГА…якою неймовірно радісною була думка, що війна вже позаду, що знову настане довгожданий мир і більше ніколи не буде болю, страждань, розлук…та як же важко було тим, до кого з цієї проклятої війни не повернулися ті, кого так довго чекали…
Для когось це звичайний день тижня із трансляцією параду по телевізору. Але для нашої сім‘ї 9 травня - це справжнє свято. Саме те, яке дозволяє пишатися нашим рідним Ветераном. Саме те, яке ми проводимо зі слізьми на очах, тому що гордість і подяка настільки щирі, що просто словами не передати. Це радість, яку я відчуваю з дитинства, яка змушує розуміти, який важкий шлях був пройдений для того, аби наша сім‘я могла нести гордість її з покоління в покоління.
Ви знаєте відчуття тієї гордості й захопленості, коли ваш прадідусь дістає з шафи свій піджак (на якому медалей не злічити), і розповідає, як кожна з них була заслужена? Або ж коли тобі, маленькій розповідають, яким твій дідусь на війні був відважним героєм, а ти потім розповідаєш це всім, кого знаєш, тому що вважаєш це чимось надзвичайно крутим. Я це відчуття знаю прекрасно, і хотілося, щоб його знав кожен.
З 21 по 30 квітня за ініціативи голови Сокирянської РДА Ірини Антонюк у районі відбувся фотоконкурс «Замаскована краса». У заході взяли участь понад 100 красунь з усіх куточків Сокирянщини. За умовами конкурсу кожна краянка мала змогу розмістити у Фейсбуці своє фото у захисній масці. В період карантину саме захисна маска є найактуальнішим аксесуаром кожної жінки. Переможців конкурсу визначали користувачі мережі Інтернет.
Слід зазначити, що всі краянки креативно підійшли до участі у фотоконкурсі. Серед них були і зовсім юні дівчатка, і матусі зі своїми донечками.
Вітаємо переможців!
У період карантину викладачі Сокирянської районної музичної школи ім.М.Мафтуляка зуміли забезпечити спілкування з учнями та проведення уроків в онлайн-режимі, організувати дистанційну форму навчання та підготувати своїх вихованців до участі у концертах та конкурсах. І успіхи не забарилися.
Нещодавно учень Сокирянської районної музичної школи ім.М.Мафтуляка Артем Жоян взяв участь у Міжнародному онлайн-фестивалі «ZIRKA» (м.Краків, Польша), в якому змагалися діти різних вікових категорій.
Наш юний земляк з успіхом пройшов два етапи конкурсу, під час яких презентував програмні твори. За чудове і професійне виконання він отримав належну оцінку членів міжнародного журі та здобув перемогу - посів І місце у номінації «Вокал», категорія – початківець, молодша вікова група.
Артем живе у селі Шишківці. Він - учень класу сольного співу районної музичної школи. Артем Жоян - активний учасник загальношкільних та районних заходів. Зокрема у минулому році став переможцем районного фестивалю-конкурсу вокально-хорової творчості композитора Михайла Мафтуляка «Свої пісні дарую людям» у відповідній віковій категорії.
2020 рік для Сокирянської районної музичної школи ім. Михайла Мафтуляка ювілейний, їй виповнюється 55 років. Уся історія цього мистецького закладу є яскравим прикладом відданості своїй професії безмежно закоханих у музику людей. Колектив навчального закладу вкладає всю душу в роботу і може гордитися її плодами.
Батьки, які віддають своїх дітей до цієї музичної школи, знають напевне, що там не лише плекають дитячі таланти, а й виховують майбутню еліту Сокирянщини. Випускники школи вміють відчути прекрасне і передати свої почуття іншим. Любов до музики, до учнів, до своєї роботи сприяли вихованню цілої плеяди прекрасних музикантів, які є гордістю школи.