Ми маємо безцінний дар - одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу. Всебічна підтримка державності мови, зростання її престижу, зміцнення та розвиток – почесна місія кожного громадянина України.
Оберігайте та розвивайте рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, був надійною основою розвитку держави і возвеличував Україну та українців!
Пісню "Рідна мово" виконує народний аматорський хор ветеранів війни та праці "Оберіг" (керівник – Юрій Кульчицький), текст - Галина Підопригора.
Сім років тому найактивніші представники українського народу відстоювали право всіх нас жити у вільній державі. За увесь час протистоянь Майдан став не просто столицею держави, а її серцем і душею. Він об'єднав десятки тисяч українців з різних областей, районів, які пліч-о-пліч до кінця боролися за єдність, незалежність і справедливість. На столичному Майдані не було бідних чи багатих, сильних чи слабких, як не було і немає Сходу чи Заходу...
Просимо згадати і вшанувати у ці дні Героїв Небесної Сотні. Вічна пам’ять їм, вічна шана їхнім сім’ям і близьким, миру і процвітання нашій державі.
День святого Валентина – день любові та романтики, юності і щастя, наповнений незабутніми враженнями та приємними відчуттями. Саме так відсвяткували учасники зразкового аматорського хореографічного колективу сучасного танцю "Крок вперед".
У свято Стрітення Господнього зразкова аматорська вокальна студія "Муза" від душі бажає усім добра і справжніх див у житті, достатку і відради, здоров'я і терпіння, неймовірної радості! Із розкритим серцем зустрічайте новий день та проживати його з вірою, любов'ю, миром і щастям!
Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка.
Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилася для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені та молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки пил та пісок осіли в молодих чубах воїнів.