Пам'ять від жаху кричить, серце від болю щемить

1 5Виповнюється 100 років з часу першого масового голоду в Україні 1921–1923 років та 75 років голодомору 1946–1947 років. Їх жертвами стали сотні тисяч українців. У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій. Це щорічний національний вікопомний день, встановлений на згадку про загиблих страшною голодною смертю українців та скалічених доль тих, хто потрапив під жорна тоталітарного режиму і був висланий з рідної землі.

У Хотині біля пам’ятного знаку жертвам більшовицького режиму, голодоморів і політичних репресій відбувся мітинг-реквієм «Пам'ять про живих і ненароджених». На захід запросили учасників Хотинської громадської організації «Товариство політв’язнів та репресованих». Вшанувати пам'ять жертв голодоморів завітали представники міської ради, установ та організацій Хотина, юні джури із Хотинської ЗОШ №5. Ведуча мітингу-реквієму Світлана Шалаєва зачитала спогади очевидців тих лихоліть. Мороз йде по шкірі, коли уявляєш, як діти пухли з голоду і просили шматочок хліба. Як кволі люди їли не лише лободу і жом, а й мишей, жаб, ворон, котів і собак… Траплялися й випадки канібалізму.

Як щезали цілі села, і не було кому ховати померлих.

Половина загиблих унаслідок Голодомору 1932–1933 років – малюки та підлітки. Той геноцид забрав життя понад півтора мільйона дітей віком до 10 років. «Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой на роки, десятиліття… Але у вільній Україні заговорили вуста мільйонів свідків трагедії, коли у країні–житниці Європи з голоду люди мерли, наче мухи. Нині пам'ять від жаху кричить, серце від болю щемить», – наголосила ведуча.

З лампадками в руках присутні схилили голови і хвилиною мовчання вшанували пам’ять мільйонів невинних жертв нелюдського жахливого злочину – голодоморів та репресій в Україні. Поминальну панахиду за померлими провів настоятель храму святих благовірних князів Бориса і Гліба ПЦУ м. Хотина Дмитро Шора.

До пам’ятника поклали квіти і запалені лампадки. «Світло цих свічок нехай буде даниною шани померлим і ненародженим. Не дамо голосам правди згаснути! Україна пам’ятає. Світ визнає», – зазначила Світлана Шалаєва.

Не забудемо про мільйони загиблих голодною смертю. Необхідно, щоб наступні покоління берегли пам’ять про ті страшні події, аби такі трагедії ніколи не повторилися.